L'Espérance En L'Homme - Claude Nougaro

Au cours d’un vie qui fut mouvementée

Dans un siècle où l’horreur battit ses records

Parmi les êtres qu’on a pu rencontrer

Sur le seuil d’un grand rêve ou dans des corridors

Au cours d’une vie de vertes et de pas mûres

À se dire quelquefois que le monde est foutu

Que l’Homme est fou, qu’il va droit dans le mur

Il arrive que cette vie si cruelle et tordue

S’ouvre sur un jardin d’odeurs comme en avaient les fleurs

Que l’on avait cru disparues

S’ouvre, mystère et boule de gomme, quand l’espérance en l’Homme

Chantait encore dans les chambres et les rues

Au cours d’un vie qui fut mouvementée

Il arrive qu’un jardin ou qu’un simple visage humain

Une main ouvre un nouveau chemin

Au cours d’une vie qui fut mouvementée

Traversée de voyages au bout de la nuit

À se dire: suffit, mais tout de même hanté

Par la mort qui fait le mort et par le temps qui fuit

S’ouvre tout un jardin d’odeurs comme en avaient les fleurs

Que l’on avait cru disparues

S’ouvre, mystère et boule de gomme, quand l’espérance en l’Homme

Chantait encore dans les chambres et les rues

Au cours d’une vie qui fût mouvementée

Il suffit d’une voix, d’un certain regard pour qu’on voie

Un espoir toujours recommencé

Que l’on croie en l’amour, planté sans cesse et replanté

Dans le cours d’une vie mouvementée

Tout se pardonne, tout se gomme

Et l’on voit soudain reverdir, refleurir notre espérance en l’homme

Il arrive qu’un jardin ou qu’un simple visage humain

Une main ouvre un nouveau chemin

Tout se gomme, se pardonne

Et l’on voit soudain reverdir, refleurir

Notre espérance en l’homme

Через життя, яке було насичене подіями

У столітті, коли жах побив свої рекорди

Серед істот, яких ми змогли зустріти

На порозі великого сну чи в коридорах

Через життя зелене й незріле

Іноді думати, що світ зіпсований

Що чоловік божевільний, що він прямо в стіну йде

Інколи це життя таке жорстоке і закручене

Відкривається до саду ароматів, як у квітів

Те, що ми думали, зникло

Розкривається, таємниця і гумовий клубок, коли надія в Людині

Ще співав у кімнатах і на вулицях

Через життя, яке було насичене подіями

Іноді сад або просто людське обличчя

Рука відкриває новий шлях

Через життя, яке було насичене подіями

Перехресні подорожі в кінці ночі

Сказати: досить, але все одно переслідує

Смертю, яка видає себе мертвою, і часом, що тікає

Відкриває цілий сад ароматів, як у квітів

Те, що ми думали, зникло

Розкривається, таємниця і гумовий клубок, коли надія в Людині

Ще співав у кімнатах і на вулицях

Через життя, яке було насичене подіями

Потрібен лише голос, певний погляд, щоб побачити

Надія, яка завжди оновлюється

Давайте вірити в кохання, постійно садимо і пересаджуємо

У ході насиченого подіями життя

Все прощається, все стерто

І ми раптом бачимо, як наша надія на людину знову зростає, знову розквітає

Іноді сад або просто людське обличчя

Рука відкриває новий шлях

Все стерто, прощено

І ми раптом знову бачимо зелень, знову цвіте

Наша надія на людину