J'ai envie d'écrire - Claude Nougaro

J’ai envie d'écrire

J’ai envie d'écrire mais je ne sais pas quoi

Dans le sud, le déluge s’amuse

Gendarmes et pompiers sont devenus les muses

De ce ciel déchaîné comme un homme qui boit

Les routes, les maisons se noient dans cette urine

De titan submergeant les salons

Les frigos, les buffets, les fourneaux des cuisines

Les parents, les enfants réfugiés aux balcons

Comme chien trempé, la Terre secoue ses puces

Météo, branle-bas de combat

Le pétrole s’enflamme ou bien façon anus

Il chie dans l’océan ses tonnes de caca

Parfois, je vois passer sur telle ou telle rive

Un homme clair et bon, Hubert Reeves

Le moderne chez lui rejoint les millénaires

Sa pensée n’atteint pas le front des milliardaires

J’ai envie d'écrire mais je ne sais pas quoi

Vous narrer mon parcours de vedette?

Au Casino du sang, le roi de la plaquette

Ne cherchez pas longtemps, c’est bien moi

Je marche à petits pas au bras de mon cancer

D’un certain côté parfois ça sert

C’est pas si con, Coco, quand on se dit chanteur

De mourir d’un concert du pancréateur

Rassurez-vous ami, nous n’en sommes pas là

La mort, cette inconnue, n’a pas donné le la

J’ai envie d'écrire, mais je ne sais pas quoi

La mort, je l’avoue, me laisse coi

я хочу написати

Я хочу написати, але не знаю що

На півдні потоп веселиться

Музами стали жандарми та пожежники

З цього неба бушує, як п’яниця

У цій сечі тонуть дороги, будинки

Від титану переповнені вітальні

Холодильники, буфети, кухонні плити

Батьки, діти-біженці на балконах

Як змочений пес, Земля трясе бліх

Погода, суєта

Масло запалюється або заднім проходом

Він насрав в океан свої тонни калу

Іноді я бачу перевал на тому чи іншому березі

Ясна і добра людина, Х'юберт Рівз

Сучасний будинок зустрічається з міленіалами

Його думка не доходить до чола мільярдерів

Я хочу написати, але не знаю що

Розповісти про мою зоряну подорож?

У Casino du sang король вафель

Не дивіться довго, це я

Я роблю маленькі кроки на руці свого раку

Певним чином іноді це допомагає

Це не так тупо, Коко, коли ти називаєш себе співачкою

Померти від концерту панкреатора

Не хвилюйся, друже, ми ще не там.

Смерть, ця невідома, не дала

Я хочу написати, але не знаю що

Смерть, зізнаюся, залишає мене безмовним