A Las Doce Menos Diez - Carlos Vives

Se alegra mi pecho, qué felicidad

Casi es media noche y pronto llegará

Casi es media noche y pronto llegará

Se alegra mi pecho de felicidad

Estaba en medio la plaza cuando yo la vi venir

Traía un vestidito negro y una maletica gris

Me vio y se quedó mirando, pensé que algo iba a decir

Lo que dijo su mirada no lo voy a repetir

Me pediste que viniera hasta el pie de tu ventana

Y aquí sentado en la acera te esperaré hasta mañana

Me pediste que viniera a las doce menos diez

Y aquí te sigo esperando mira que va a amanecer

Creyó que estaba durmiendo pero yo la vi partir

Tenía el vestidito negro, la mañana iba de gris

Se fue y me quede pensando, «no se despidió de mí»

Después 'e repetir su nombre, pensé que me iba a morir

Me pediste que viniera hasta el pie de tu ventana

Y aquí sentado en la acera te esperaré hasta mañana

Me pediste que viniera a las doce menos diez

Y aquí te sigo esperando mira que va a amanecer

Se fue, se fue, se fue y me dejó pensando

Se fue, se fue, no se si la vuelva a ver

Se fue, se fue, se fue y me dejó llorando

Se fue, se fue, que todo le vaya bien

Porque no tenía dinero, ni un carro que conducir

Ni una herencia de una cuenta en un banco de Madrid

No tengo ropa a la moda, ni el look de la gente chic

Ni una casa en una isla como allá en Miami beach

Se fue, se fue, se fue y me dejó pensando

Se fue, se fue, no se si la vuelva a ver

Se fue, se fue, se fue y me dejó llorando

Se fue, se fue, que todo le vaya bien

Me pediste que viniera hasta el pie de tu ventana

Y aquí sentado en la acera te esperaré hasta mañana

Me pediste que viniera a las doce menos diez

Y aquí te sigo esperando mira que va a amanecer

Se fue, se fue, se fue y me dejó pensando

Se fue, se fue, no se si la vuelva a ver

Se fue, se fue, se fue y me dejó llorando

Se fue, se fue, que todo le vaya bien

Радіє грудьми, яке щастя

Вже майже півночі, і це скоро

Вже майже півночі, і це скоро

Мої груди радіють щастям

Я був посеред площі, коли побачив, що вона йде

Була одягнена в маленьку чорну сукню і сіру валізу

Він побачив мене і витріщився, я думав, що він щось скаже

Те, що сказав його погляд, я не збираюся повторювати

Ти попросив мене підійти до підніжжя твого вікна

А тут сидячи на тротуарі я буду чекати тебе до завтра

Ви попросили мене прийти о десятій хвилині дванадцятої

А ось я ще чекаю на тебе, дивись, уже світає

Вона думала, що спить, але я бачив, як вона пішла

У неї була маленька чорна сукня, вранці вона була одягнена в сіре

Він пішов, а я залишився з думкою: "він не попрощався зі мною"

Повторивши його ім’я, я думав, що помру

Ти попросив мене підійти до підніжжя твого вікна

А тут сидячи на тротуарі я буду чекати тебе до завтра

Ви попросили мене прийти о десятій хвилині дванадцятої

А ось я ще чекаю на тебе, дивись, уже світає

Пішов, пішов, пішов і залишив мене в роздумах

Її немає, її немає, я не знаю, чи побачу її знову

Пішов, пішов, пішов і залишив мене плакати

Пішов, пішов, прощай з ним

Бо в мене не було ні грошей, ні машини, щоб їздити

Навіть не спадок із рахунку в мадридському банку

Я не маю ні модного одягу, ні вигляду шикарних людей

Навіть не будинок на острові, як там у Майамі-Біч

Пішов, пішов, пішов і залишив мене в роздумах

Її немає, її немає, я не знаю, чи побачу її знову

Пішов, пішов, пішов і залишив мене плакати

Пішов, пішов, прощай з ним

Ти попросив мене підійти до підніжжя твого вікна

А тут сидячи на тротуарі я буду чекати тебе до завтра

Ви попросили мене прийти о десятій хвилині дванадцятої

А ось я ще чекаю на тебе, дивись, уже світає

Пішов, пішов, пішов і залишив мене в роздумах

Її немає, її немає, я не знаю, чи побачу її знову

Пішов, пішов, пішов і залишив мене плакати

Пішов, пішов, прощай з ним