Pan - Carlos Gardel

El sabe que tiene para rato largo

La sentencia en fija lo va ahacer sonar

Asi, entre cabrero, sumiso y amargo

La luz de la aurora lo va a saludar

Quisiera que alguno pudiera escucharlo

En esa elocuencia que las penas dan

Y ver si es humano querer condenarlo

Por haber robado un cacho de pan

Sus pibes no lloran por llorar

Ni piden masitas

Ni dulces, ni chiches, Señor!

Sus pibes se mueren de frio

Y lloran habrientos de pan

La abuela se queja de dolor

Doliente reproche que ofende a su hombria

También su mujer, escualida y flaca, en una mirada

Toda la tragedia le ha dado a entender

@Trabajar?

@Adonde?

Extender la mano

Pididendo al que pasa, limosna, @por que?

Recibir la afrenta de un «perdone hermano»

El que es fuerte y tiene valor y altivez

Se durmieron todos, cacho la barreta

Se puso la gorra resuelto a robar

Un vidrio, unos gritos carreras, auxilio

Un hombre que llora y un cacho de pan

Він знає, що у нього є багато часу

Зафіксоване речення зробить його звучним

Таким чином, між козаром, покірним і гірким

Привітає вас світло світанку

Я хотів би, щоб хтось міг це почути

В тому красномовстві, що дають печалі

І подивіться, чи по-людськи хотіти його засудити

За те, що вкрав шматок хліба

Його діти не плачуть, щоб плакати

Навіть вареників не просять

Ні солодощів, ні гумок, Господи!

Його діти мерзнуть до смерті

І плачуть голодні до хліба

Бабуся скаржиться на біль

Болісний докір, що ображає його мужність

Також його дружина, худа й худа, на вигляд

Уся трагедія дала йому зрозуміти

@Працювати?

@Куди?

Досягти

Запитуючи, що відбувається, милостиня, @чому?

Отримання образи «вибачте, брате»

Той, хто сильний і має мужність і пихатість

Вони всі заснули, я вдарив Джиммі

Він надів шапку, налаштований вкрасти

Склянка, якісь гоночні крики, допоможіть

Заплаканий чоловік і шматок хліба