Ventarron - Carlos Gardel

Por tu fama, por tu estampa

Sos el malevo mentado del hampa;

Sos el más taura entre todos los tauras

Sos el mismo Ventarrón

¿Quién te iguala por tu rango

En las canyengues quebradas del tango

En la conquista de los corazones

Si llega la ocasión?

Entre el malevaje

Ventarrón a vos te llaman…

Ventarrón, por tu coraje

Por tus hazañas todos te aclaman…

Y a pesar de todo

Ventarrón dejó Pompeya

Y se fue tras de la estrella

Que su destino le señaló

Muchos años han pasado

Y sus guapezas y sus berretines

Las fue dejando por los cafetines

Como un castigo de Dios

Solo y triste, casi enfermo

Con su derrota mordiéndole el alma

Dejo el malevo buscando su fama

Que otro ya conquistó

Ya no sos el mismo

Ventarrón, de aquellos tiempos

Sos cartón para el amigo

Y para el maula un pobre cristo

Y al sentir un tango

Compadrón y retobado

Recordás aquel pasado

Las glorias guapas de Ventarrón

За твою славу, за твою печатку

Ти — малево, згадане підземним царством;

Ти самий тавр серед усіх таврів

Ти той самий Гейл

Хто зрівняється з тобою за званням

У розбитих каньєнгах танго

У підкоренні сердець

Якщо прийде час?

Серед пустощів

Гейл, тебе називають...

Гейл, за твою мужність

За твої подвиги тебе всі хвалять...

І попри все

Гейл покинув Помпеї

І пішов за зіркою

Що вказала йому доля

Минуло багато років

І їхній гарний вигляд, і їхні беретини

Він залишав їх у кафе

Як покарання від Бога

Самотній і сумний, майже хворий

Його поразка кусає його душу

Я залишаю малево шукати його слави

Що інший вже завоював

ти вже не той

Гейл, тих часів

Ти картон для друга

А за маула бідний Христос

І коли відчуваєш танго

Компадрон і ретотодо

Ви пам'ятаєте те минуле

Прекрасна слава Вентаррона