Sus Ojos Se Cerraron - Carlos Gardel

Sus ojos se cerraron y el mundo sigue andando

Su boca que era mía ya no me besa más

Se apagaron los ecos de su reír sonoro

Y es cruel este silencio que me hace tanto mal

Fue mía la piadosa dulzura de sus manos

Que dieron a mis penas caricias de bondad

Y ahora que la evoco hundido en mi quebranto

Las lágrimas tensadas se niegan a brotar

Y no tengo el consuelo de poder llorar

Porque sus alas tan cruel quebró la vida

Porque esta mueca siniestra de la suerte

Quise abrigarla y más pudo la muerte

Como me duele y se ahonda esta herida

Yo se que ahora vendrán caras extrañas

Con su limosna de alivio a mi tormento

Todo es mentira, mentira es el lamento

Hoy esta solo mi corazón

Como perros de presa las penas traicioneras

Celando su cariño galopaban detrás

Y escondida en las aguas de su mirada buena

La muerte agazapada marcaba su compás

En vano yo alentaba febril una esperanza

Clavo en mi carne viva sus garras el dolor

Y mientras en las calles en loca algarabía

El carnaval del mundo gozaba y se reía

Burlándose el destino me robo su amor

Porque sus alas tan cruel quebró la vida

Porque esta mueca siniestra de la suerte

Quise abrigarla y más pudo la muerte

Como me duele y se ahonda esta herida

Yo se que ahora vendrán caras extrañas

Con su limosna de alivio a mi tormento

Todo es mentira, mentira es el lamento

Hoy esta solo mi corazón

Його очі заплющені, і світ продовжується

Його рот, який був моїм, більше не цілує мене

Відлуння його дзвінкого сміху згасло

І це мовчання жорстоко, мені так боляче

Побожна солодкість її рук була моєю

який дав моєму горю ласки доброти

І тепер, коли я згадую, це потонуло в моїй розбитості

Напружені сльози відмовляються текти

І я не маю втіхи, що можу плакати

Бо його крила так жорстоко зламали життя

Бо ця зловісна гримаса удачі

Я хотів приховати її, і смерть була сильнішою

Як ця рана болить і поглиблюється

Я знаю, що тепер будуть дивні обличчя

З твоєю милостиною полегшення моїх мук

Все брехня, брехня є лемент

Сьогодні моє серце самотнє

Як хижі собаки, зрадливі печалі

Ревнюючи їхньому коханню, вони галопом помчали позаду

І прихований у водах її добрий погляд

Смерть, скорчившись, знаменувала її удар

Даремно я гарячково заохочував надію

Забитий в мою плоть живими кігтями біль

І поки на вулицях шалений гомон

Карнавал світу насолоджувався і сміявся

Знущаючись про долю, я вкрав його любов

Бо його крила так жорстоко зламали життя

Бо ця зловісна гримаса удачі

Я хотів приховати її, і смерть була сильнішою

Як ця рана болить і поглиблюється

Я знаю, що тепер будуть дивні обличчя

З твоєю милостиною полегшення моїх мук

Все брехня, брехня є лемент

Сьогодні моє серце самотнє