Madame Ivonne - Carlos Gardel, Francisco Canaro

Mademoiselle Ivonne era una pebeta

que en el barrio posta del viejo Montmartre

con su pinta brava de alegre griseta,

animo las fiestas de Les Quatre Arts.

Era la papusa del Barrio Latino,

que supo a los puntos del verso inspirar,

pero fue que un día llego un argentino

y a la francesita la hizo suspirar.

Madame Ivonne…

la cruz del sur fue como un sino

Madame Ivonne…

fue como el sino de tu suerte.

Alondra gris,

tu dolor me conmueve;

tu pena es de nieve,

Madame Ivonne…

Han pasao diez años que zarpo de Francia.

Mademoiselle Ivonne… hoy solo es madame,

la que al ver que todo quedo en la distancia,

con ojos muy tristes bebe su champagne.

Ya no es la papusa del Barrio Latino,

ya no es la mistonga florecita de lis…

ya nada le queda… ni aquel argentino

que entre tango y mate la alzo de Paris.

Мадемуазель Івонн була немовлям

що в поштовому районі старого Монмартра

своїм хоробрим виглядом веселої гризети,

Я анімую вечірки Les Quatre Arts.

Вона була папою Латинського кварталу,

хто знав, як надихнути пункти вірша,

але одного разу прибув аргентинець

і він змусив зітхнути француженку.

Мадам Івонн...

південний хрест був як доля

Мадам Івонн...

Це була як доля твоєї удачі.

сірий жайворонок,

твій біль зворушує мене;

твоє горе - сніг,

Мадам Івонн...

Минуло десять років, як я відплив із Франції.

Мадемуазель Івонна... сьогодні вона лише мадам,

той, що, побачивши, що все вдалині,

з дуже сумними очима він п'є своє шампанське.

Вона більше не папуса Латинського кварталу,

Це вже не маленька квітка містонга Ліс...

йому нічого не залишилося... навіть того аргентинця

що між танго і матом я виховую її з Парижа.