Los hijos del hambre no tienen mañana - Canteca de macao

Con la mirada perdía en esos ojos de cuencas vacías,

se me notan las costillas, debo vivir el día a día.

Y tú preocupao por cómo adelgazar,

pensando todo el día en esos kilitos de más.

Siéntate un ratito y ponte a pensar

en cómo viven y mueren los demás.

Pa poder vivir debo arriesgarme a morir,

aún me queda la esperanza de poder seguir aquí,

Navegab mis ilusiones en un frío mar añil,

escapar de la pobreza, por fin por fin por fin!

(bis)

Y si merece la pena hay cruzrar en una patera

que va a naufragar antes de llegar a Gibraltar.

Me asusta la pobreza, vete de aquí.

Nos quitas del trabajo y nos traes de fumar,

educamos a tus hijos pa que nos roben el pan,

el día de mañana nos va a gobernar.

Y apaga el televisor y todo vuelve a ser real,

las cosas que has visto se te van a olvidar

guerras, hambre, y precariedad…

Calla tu conciencia y déjate llevar…

Entonces se apagan las luces del barrio

y la gente duerme y no piensa

en los que pierden su vida a diario.

Con la mirada perdía en esos ojos de cuencas vacías,

se me notan las costillas, debo vivir al día.

Поглядом він губився в тих очах порожніх тазів,

мої ребра показують, я маю жити з дня на день.

І ти переживаєш про те, як схуднути,

цілий день думати про зайві кілограми.

Посидьте трохи і подумайте

в тому, як інші живуть і вмирають.

Щоб жити, я мушу ризикувати померти,

У мене все ще є надія, що я зможу продовжити тут,

Я плавав своїми ілюзіями в холодному морі індиго,

втекти від бідності, нарешті нарешті!

(Біс)

А якщо воно того варте, то доведеться переправитися на маленькому човні

який зазнає корабельної аварії, перш ніж досягти Гібралтару.

Бідність мене лякає, геть звідси.

Збираєш нас з роботи і від куріння відводиш,

ми виховуємо ваших дітей, щоб вони крали наш хліб,

завтра буде керувати нами.

І вимкни телевізор, і все знову стане справжнім

те, що ви бачили, ви забудете

війни, голод і нестабільність...

Заткни свою совість і відпусти себе...

Потім гасне світло в районі

а люди сплять і не думають

в якому вони щодня втрачають життя.

Поглядом він губився в тих очах порожніх тазів,

мої ребра показують, я маю жити з дня на день.