El atonte del vino - Canteca de macao

Ola de pasión por los bares no tienen corales las aguas que quiero.

Son de tinta china las letras de mi sombrero.

Nada da salir a la calle esta mañanita yo me dado cuenta,

de que el sol es muy grande y la gente está harta de tanta tristeza.

Y con el atonte del vino echábamos castillos al aire,

y con el atonte del vino decíamos cosas insoportables

y con el atonte del vino se me escapó un te quiero mío,

no le echemos la culpa al vino si te quiero es porque he querido.

Que mira que no le echemos la culpa vino si te quiero es porque he querido.

Te miro por mi ventana y tengo en mi memoria todos tus andares.

De esta noche ya no pasa quiero comerme el cielo de tus lunares.

Mira que si fueran de oro mis buenos deseos no curraba en la vida,

pero no tengo palacios si la vergüenza la tengo escondida.

Y con el atonte del vino echábamos castillos al aire,

y con el atonte del vino decíamos cosas insoportables

y con el atonte del vino se me escapó un te quiero mío,

no le echemos la culpa al vino si te quiero es porque he querido.

Que mira que no le echemos la culpa vino si te quiero es porque he querido.

Las cuestas que hay en mi calle se las sube el hambre que nos va avisando,

puchero de la mama y hasta fuego lento con lo que va hablando,

si no tiene los lunares mí vestido blanco ahora se los pinto.

Y ahora saca esa botella que esta fiesta pide su copa de tinto.

Y con el atonte del vino echábamos castillos al aire,

y con el atonte del vino decíamos cosas insoportables

y con el atonte del vino se me escapó un te quiero mío,

no le echemos la culpa al vino si te quiero es porque he querido.

Adiós a tu protocolo,

adiós a los buenos modales

esta noche me quedo contigo,

que en mi ruedo se torea con arte,

se frega sin guantes y sin delantales.

Adiós a tu protocolo,

adiós a los buenos modales

esta noche me quedo contigo,

que en mi ruedo se torea con arte,

se frega sin guantes y sin delantales.

(Gracias a Rocio por esta letra)

Хвиля пристрасті до барів, води, які я хочу, не мають коралів.

Букви на моєму капелюсі написані китайським чорнилом.

Сьогодні вранці нема чого виходити на вулицю, я це зрозумів,

що сонце дуже велике і люди втомилися від такого смутку.

І з дурістю вина ми кидали в повітря замки,

і з дурним вином ми говорили нестерпні речі

і з дивовижним вином втекло від мене мій я люблю тебе,

Не будемо звинувачувати вино, якщо я люблю тебе, це тому, що я любив тебе.

Давайте побачимо, що ми не звинувачуємо вино, якщо я люблю тебе, це тому, що я любив тебе.

Я дивлюся на тебе через своє вікно і в мене в пам'яті всі твої прогулянки.

Від сьогоднішнього вечора цього більше не буває Я хочу з'їсти небо твоїх кротів.

Дивіться, якби мої добрі побажання були зроблені із золота, я б не працював у житті,

Але я не маю палаців, якщо маю прихований сором.

І з дурістю вина ми кидали в повітря замки,

і з дурним вином ми говорили нестерпні речі

і з дивовижним вином втекло від мене мій я люблю тебе,

Не будемо звинувачувати вино, якщо я люблю тебе, це тому, що я любив тебе.

Давайте побачимо, що ми не звинувачуємо вино, якщо я люблю тебе, це тому, що я любив тебе.

Схили, що на моїй вулиці, піднесені голодом, який нас попереджає,

мамина дуга і навіть повільний вогонь з тим, про що вона говорить,

Якщо в моїй білій сукні немає горошок, я зараз їх розфарбую.

А тепер дістаньте ту пляшку, яку просить ця вечірка, за келих червоного вина.

І з дурістю вина ми кидали в повітря замки,

і з дурним вином ми говорили нестерпні речі

і з дивовижним вином втекло від мене мій я люблю тебе,

Не будемо звинувачувати вино, якщо я люблю тебе, це тому, що я любив тебе.

До побачення з вашим протоколом,

до побачення з хорошими манерами

цієї ночі я залишаюся з тобою,

що на моїй арені борються з мистецтвом,

він чиститься без рукавичок і без фартухів.

До побачення з вашим протоколом,

до побачення з хорошими манерами

цієї ночі я залишаюся з тобою,

що на моїй арені борються з мистецтвом,

він чиститься без рукавичок і без фартухів.

(Дякую Росіо за ці тексти)