Prologue - The Discovery - Black Messiah

There was a time when the world was young and no man had ever trodden the face

of the earth, whence it happened that Odin, foremost und mightiest of the Æsir

dynasty, rode across the vast plains of Æsgaard to feast his very eyes upon his

realm.

His gaze fell upon meadows green, vast and dense forests, rivers and streams

abundant of fish and mighty whose snow-covered peaks reached far into the

endless sky.

After he had ridden for seven days, his gaze fell upon a city stretching far

upon the eastern horizon, never before he had seen this city nor had he deemed

it’s existence to be possible, as the only dynasty supposed of making their

home in Æsgaard was the one of the Æsir.

Odin rode closer and took cover behind an ancient oak tree.

He called upon his ravens Hugin and Minin, to be his eyes and ears,

and sent them forth to scry upon the miracles which might hide beneath the

city walls.

He saw figures of men, looking seemingly alike to his own peaople and he also

saw the miracles they were able to work.

One he saw, was using just the powers of his spirit to grow trees in his garden

and he saw another using his will to call sparkling water frm the plkain earth

to cultivate his fields.

And Odin heard how they spoke to each other.

Thus he became aware of their name.

They called themselves «Vanir»

For three days and three nights his ravens stayed in the city of Vanir and for

three days and three nights he remained hidden behind the ancient oak tree.

Then, when he decided to have seen and heard enough, he summoned back his

messengers and turned away from Vanaheim.

Hastily he rode back towards the sacred halls of Valhalla to give account of

his discovery…

To give account of the terrible threat rising in the east!

Був час, коли світ був молодим, і жодна людина ніколи не ступала по обличчю

землі, звідки сталося, що Одін, найперший і наймогутніший із асів

династії, їздив через величезні рівнини Есґаарда, щоб полюбувати його

царство.

Його погляд упав на зелені луки, великі й густі ліси, річки й струмки

рясні риби й могутні, чиї засніжені вершини сягали далеко в

нескінченне небо.

Після того, як він їздив сім днів, його погляд упав на місто, що тягнеться далеко

на східному горизонті, він ніколи раніше не бачив цього міста і не думав

це існування бути можливим, як єдина династія, яка повинна скласти їх

будинком в Есґаарді був дім асів.

Одін під’їхав ближче і сховався за стародавнім дубом.

Він закликав своїх воронів Гугіна та Мініна, бути його очима та вухами,

і відправив їх, щоб розглядати чудеса, які можуть ховатися під ними

міські стіни.

Він бачив фігури чоловіків, схожих на свого власного народу, і він також

бачили чудеса, які вони вміли творити.

Один, якого він бачив, використовував лише сили свого духу, щоб вирощувати дерева у своєму саду

і він бачив іншого, який використовував свою волю закликати газовану воду із землі

обробляти свої поля.

І Одін почув, як вони розмовляли один з одним.

Так йому стало відомо про їх ім’я.

Вони називали себе «Ванір»

Три дні і три ночі його ворони перебували в місті Ванірі і до

три дні і три ночі він залишався захованим за старовинним дубом.

Потім, коли він вирішив побачити й почути достатньо, він покликав своє

гінців і відвернувся від Ванахейма.

Він поспішно повернувся до священних залів Валгалли, щоб дати звіт про

його відкриття…

Щоб згадати про страшну загрозу, що наростає на сході!