Durch befleckte Berührung meiner Nemesis - Bethlehem

Vielleicht, Unerwartet,

lie?

ein Skorpion jenes los

was man jetzt noch nicht wu?

te und gefiel sich als in Stein gemei?

eltes Blut

auf den Schwingen seines Hodens

Die vermeintlichen Grade deiner verschatzten Ohnmacht

umflie?

en gar zu verschamt den Gottrasierten Blick

in die rohe Dunkelheit eines verwaisten Pferdeauges

Eine zweite Schere erlangt Erlaubnis

uber funffache Trauer

und nicht gerade das Chaos

wirkt als Kluft

Denn wenn sich eine Flammenkreatur

in den selbstgewahlten Tod tanzt

Und dunkler Reigen

zu den hehren Klangen des Seraphs cilt,

verhallt der Gedanke an berstendes Treibgut

wie ein gekreuzigter Aal,

dessen Bildnis uber den Rand des Bewegten Abgrundes schreitet

Kein Lodern erreicht mich

und niemand ist bereits dort

Wo mein Tod mit dem Zerwurfnis

einer versklavten Wurzel liebaugelt

Kein Nagelschatten zerrei?

t in der Stille

Meiner unterwurfigen Heimkehr

Doch nur zu direkt setzt sich ein kurzes Gehenk

uber die verbrauchte Scham meiner dunklem Glut hinweg

Totgeglaubte Nachlassigkeit hetzt mit Vehemenz

durch die aschfahle Brut einer bratfertigen Liebe

Und der einst gerade Balken ist nun angewinkelt

Und tragt den Docht nicht mehr

Possibly, unexpected

Allowing a Scorpion that

Of what we still don’t know

And let it fall in sculptured blood

By the Swing of his scrotum

The Putatives Grade your pre-judging swoon

Overflowing bashfully to the view of a Shaved God

in the brutal Darkness of an abandonded Horse eye

A second Scissor obtains admission

over fivefolds of sorrow

and it wasn’t just the Chaos

knitted like clothes

Then when a flaming creature did it in the self-chosen dances of death

And the Darker ones lead

The Seraphs who hurriedly chase the sounds

To Keep back the thoughts of Bursting

A pissed Eel,

Whose effigy steps over the edge of the Abyss

No Flames reach me and no one is already there

Where my death Discords with

an Enslaved toy base

No Nail Shadows tears through the stillness

Of my submissive return home

Yet, only to Directly sit itself on a shorter sword belt

Over the consumed shame of my darken ardor

Death Believes negligence instigates with vehemence

across the pale ashes that broods a ready to fry Love

and the once straight beam is now bent

and strapped to the wick no more

можливо, несподівано

брехати?

скорпіон, який позбавляє

чого ти ще не знаєш?

те і задоволений як замурований в камені?

стара кров

на крилах його яєчок

Передбачувані ступені вашого безсилля

текти навколо

jw.org uk навіть надто сором'язливий вигляд, виголений богом

у сиру темряву безлюдного кінського ока

Друга пара ножиць отримує дозвіл

над п'ятикратним трауром

і не зовсім хаос

діє як розрив

Бо якщо є полум’яна істота

танцює на самовибрану смерть

І темний танець

під піднесені звуки цильта серафіма,

думка про лопнувши флотсам відмирає

як розп'ятий вугор,

чий портрет крокує через край рухомої прірви

Жодне полум’я не доходить до мене

а там уже нікого немає

Де моя смерть з розривом

граючись з поневоленим коренем

Немає розриву тіней для нігтів?

т мовчки

Моє покірне повернення додому

Але лише надто прямий хід

над витраченим соромом мого темного сяйва

Вважалося, що недбалість кидається з нетерпінням

крізь попелястий відродження готової до приготування любові

А колись пряма балка тепер під кутом

І більше не носіть гніт

Можливо, несподівано

Дозволяючи Скорпіону це

Про те, чого ми досі не знаємо

І нехай впаде в ліпну кров

По маху його мошонки

Передбачувані оцінки вашої непритомності

Сором’язливо переповнений поглядом поголеного бога

у жорстокій темряві покинутого кінського ока

Другий Ножиці отримує допуск

понад п'ять разів скорботи

і це був не просто хаос

в'язаний, як одяг

Потім, коли палаюча істота зробила це в самообраних танцях смерті

А Темніші ведуть

Серафіми, які поспіхом переслідують звуки

Щоб утримати думки про розрив

Розлючений вугор,

Чиє опудало переступає через край Безодні

Жодне полум’я до мене не доходить і нікого вже немає

Де моя смерть розбралася з

іграшкова база для рабів

Жодні Nail Shadows не розривають тишу

Про моє покірне повернення додому

Проте, лише для того, щоб безпосередньо сісти на коротший пояс меча

Над поглиненим соромом мого затемненого запалу

Смерть вірить, що недбалість підбурює з лютістю

По блідому попелу, що роздумує готову до смаження Любов

і колись пряма балка тепер зігнута

і більше не прив’язаний до гніту