Perlimpinpin - Barbara

Pour qui, comment quand et pourquoi?

Contre qui?

Comment?

Contre quoi?

C’en est assez de vos violences

D’où venez-vous?

Où allez-vous?

Qui êtes-vous?

Qui priez-vous?

Je vous prie de faire silence

Pour qui, comment, quand et pourquoi?

S’il faut absolument qu’on soit

Contre quelqu’un ou quelque chose

Je suis pour le soleil couchant

En haut des collines désertes

Je suis pour les forêts profondes

Car un enfant qui pleure

Qu’il soit de n’importe où

Est un enfant qui pleure

Car un enfant qui meurt

Au bout de vos fusils

Est un enfant qui meurt

Que c’est abominable d’avoir à choisir

Entre deux innocences !

Que c’est abominable d’avoir pour ennemis

Les rires de l’enfance !

Pour qui, comment, quand et combien?

Contre qui?

Comment et combien?

À en perdre le goût de vivre

Le goût de l’eau, le goût du pain

Et celui du Perlimpinpin

Dans le square des Batignolles !

Mais pour rien, mais pour presque rien

Pour être avec vous et c’est bien !

Et pour une rose entr’ouverte

Et pour une respiration

Et pour un souffle d’abandon

Et pour ce jardin qui frissonne !

Rien avoir, mais passionnément

Ne rien se dire éperdument

Mais tout donner avec ivresse

Et riche de dépossession

N’avoir que sa vérité

Posséder toutes les richesses

Ne pas parler de poésie

Ne pas parler de poésie

En écrasant les fleurs sauvages

Et faire jouer la transparence

Au fond d’une cour au murs gris

Où l’aube n’a jamais sa chance

Contre qui, comment, contre quoi?

Pour qui, comment, quand et pourquoi?

Pour retrouver le goût de vivre

Le goût de l’eau, le goût du pain

Et celui du Perlimpinpin

Dans le square des Batignolles

Contre personne et contre rien

Contre personne et contre rien

Mais pour toutes les fleurs ouvertes

Mais pour une respiration

Mais pour un souffle d’abandon

Et pour ce jardin qui frissonne !

Et vivre passionnément

Et ne se battre seulement

Qu’avec les feux de la tendresse

Et, riche de dépossession

N’avoir que sa vérité

Posséder toutes les richesses

Ne plus parler de poésie

Ne plus parler de poésie

Mais laisser vivre les fleurs sauvages

Et faire jouer la transparence

Au fond d’une cour aux murs gris

Où l’aube aurait enfin sa chance

Vivre

Vivre

Avec tendresse

Vivre

Et donner

Avec ivresse !

Для кого, як, коли і чому?

Проти кого?

Як?

Проти чого?

Досить твого насильства

Звідки ти?

Куди ти йдеш?

Хто ти?

Кому ти молишся?

Будь ласка, мовчіть

Для кого, як, коли і чому?

Якщо ми абсолютно повинні бути

Проти когось чи чогось

Я за захід сонця

На порожні пагорби

Я за глибокі ліси

Тому що дитина плаче

Незалежно від того, звідкись

Плаче дитина

Тому що помирає дитина

В кінці твоїх гармат

Це вмираюча дитина

Неприємно вибирати

Між двома невинністю!

Як огидно мати ворогів

Сміх дитинства!

Для кого, як, коли і скільки?

Проти кого?

Як і скільки?

Втратити смак жити

Смак води, смак хліба

І Перлімпінпіна

На площі Батіньоль!

Але ні за що, але майже ні за що

Бути з тобою і це добре!

І за напіврозкриту троянду

І для подиху

І для подиху залишення

І за цей тремтливий сад!

Не мати нічого, крім пристрасного

Не кажіть один одному нічого

Але дайте це все з сп’янінням

І багатий на розкуркулення

Майте тільки його правду

Володіти всім багатством

Не говоріть про поезію

Не говоріть про поезію

Роздавивши польові квіти

І грати в прозорість

Глибоко в сірому обгородженому дворі

Де світанок ніколи не має шансів

Проти кого, як, проти чого?

Для кого, як, коли і чому?

Щоб знайти смак життя

Смак води, смак хліба

І Перлімпінпіна

На площі Батіньоль

Ні проти кого, ні проти нічого

Ні проти кого, ні проти нічого

Але для всіх розкритих квітів

Але для подиху

Але для подиху відмови

І за цей тремтливий сад!

І жити пристрасно

І тільки боротися

Чим з вогнями ніжності

Причому, багатий на розкуркулення

Майте тільки його правду

Володіти всім багатством

Не говоріть більше про поезію

Не говоріть більше про поезію

Але хай живуть польові квіти

І грати в прозорість

Глибоко у дворі із сірими стінами

Де світанок нарешті отримав свій шанс

жити

жити

Приязно

жити

І дати

З сп’янінням!