Madame Arthur - Barbara

Madame Arthur est une femme

Qui fit parler, parler, parler, parler d’elle longtemps,

Sans journaux, sans rien, sans réclame

Elle eut une foule d’amants,

Chacun voulait être aimé d’elle,

Chacun la courtisait, pourquoi?

C’est que sans être vraiment belle,

Elle avait un je ne sais quoi !

Madame Arthur est une femme

Qui fit parler, parler, parler, parler d’elle longtemps,

Sans journaux, sans rien, sans réclame

Elle eut une foule d’amants,

Madame Arthur est une femme

Qui fit parler d’elle longtemps.

Sa taille était fort ordinaire,

Ses yeux petits mais sémillants,

Son nez retroussé, sa voix claire,

Ses pieds cambrés et frétillants

Bref, en regardant sa figure,

Rien ne vous mettait en émoi;

Mais par derrière sa tournure

Promettait un je ne sais quoi !

Ses amants lui restaient fidèles,

C’est elle qui les renvoyait

Elle aimait les ardeurs nouvelles,

Un vieil amour lui déplaisait

Et chacun, le chagrin dans l'âme,

De son cœur n’ayant plus l’emploi,

Disait: hélas !

une autre femme

N’aura pas son je ne sais quoi !

Il fallait la voir à la danse;

Son entrain était sans égal

Par ses mouvements, sa prestance,

Elle était la Reine du bal

Au cavalier lui faisant face

Son pied touchait le nez, ma foi,

Chacun applaudissait sa grâce

Et surtout son je ne sais quoi !

De quoi donc vivait cette dame?

Montrant un grand train de maison,

Courant au vaudeville, au drame,

Rien qu'à l’avant-scène dit-on

Elle voyait pour l’ordinaire

Venir son terme sans effroi,

Car alors son propriétaire

Admirait son je ne sais quoi !

Oh !

femme qui cherchez à faire

Des conquêtes matin et soir,

En vain vous passez pour vous plaire

Des heures à votre miroir,

Elégance, grâce mutine,

Regard, soupir de bon aloi,

Velours, parfums et crinoline,

Rien ne vaut un je ne sais quoi !

Мадам Артур – жінка

Хто змусив говорити, говорити, говорити, говорити про неї довго,

Без газет, без нічого, без реклами

У неї був натовп коханців,

Усі хотіли бути нею коханими,

До неї всі залицялися, чому?

Це те, що не будучи справді красивою,

Вона мала je ne sais quoi!

Мадам Артур – жінка

Хто змусив говорити, говорити, говорити, говорити про неї довго,

Без газет, без нічого, без реклами

У неї був натовп коханців,

Мадам Артур – жінка

Хто про неї довго говорив.

Його зріст був дуже звичайний,

Її маленькі, але блискучі очі,

Його піднятий ніс, чистий голос,

Її вигнуті та ворушливі ноги

Словом, дивлячись на його обличчя,

Ніщо вас не засмутило;

Але з-за її фігури

Обіцяно a je ne sais quoi!

Її коханці залишилися вірними їй,

Саме вона їх відіслала

Вона любила новий запал,

Давнє кохання не сподобалося йому

І кожен, смуток в душі,

Від його серця більше не має користі,

Сказав: на жаль!

інша жінка

Не буде його je ne sais quoi!

Ви повинні були побачити її на танцях;

Його драйв був неперевершеним

Своїми рухами, його позицією,

Вона була королевою випускного балу

До вершника, який стоїть перед ним

Його нога торкнулася носа, ну,

Усі аплодували його милості

І особливо його je ne sais quoi!

Чим жила ця жінка?

Показуючи чудовий домашній поїзд,

Вільно володію водевілем, драмою,

Тільки на передовій кажуть

Зазвичай вона бачила

Щоб без страху прийти до кінця,

Бо тоді його власник

Захоплювався його je ne sais quoi!

О!

жінка хоче зробити

Ранкові та вечірні завоювання,

Даремно ви переходите, щоб догодити вам

Години біля твого дзеркала,

Елегантність, пустотлива грація,

Дивись, добродушний зітхання,

Оксамит, парфуми та кринолін,

Ніщо не краще a je ne sais quoi!