Ma maison - Barbara

Je m’invente un pays où vivent des soleils

Qui incendient les mers et consument les nuits

Les grands soleils de feu, de bronze ou de vermeil

Les grandes fleurs soleils, les grands soleils soucis

Ce pays est un rêve où rêvent mes saisons

Et dans ce pays-là, j’ai bâti ma maison

Ma maison est un bois, mais c’est presque un jardin

Qui danse au crépuscule, autour d’un feu qui chante

Où les fleurs se mirent dans un lac sans tain

Et leurs images embaument aux brises frissonnantes

Aussi folle que l’aube, aussi belle que l’ombre

Dans cette maison-là, j’ai installé ma chambre

Ma chambre est une église où je suis, à la fois

Si je hante un instant, ce monument étrange

Et le prêtre et le Dieu, et le doute, à la fois

Et l’amour et la femme, et le démon et l’ange

Au ciel de mon église, brûle un soleil de nuit

Dans cette chambre-là, j’y ai couché mon lit

Mon lit est une arène où se mène un combat

Sans merci, sans repos, je repars, tu reviens

Une arène où l’on meurt aussi souvent que ça

Mais où l’on vit, pourtant, sans penser à demain

Où mes grandes fatigues chantent quand je m’endors

Je sais que, dans ce lit, j’ai ma vie, j’ai ma mort

Je m’invente un pays où vivent des soleils

Qui incendient les mers et consument les nuits

Les grands soleils de feu, de bronze ou de vermeil

Les grandes fleurs soleils, les grands soleils soucis

Ce pays est un rêve où rêvent mes saisons

Et dans ce pays-là, j’ai bâti ta maison

Я вигадую для себе країну, де живуть сонця

Що спалюють моря і поглинають ночі

Великі сонця вогню, бронзи чи червоного кольору

Великі соняшники, великі чорнобривці

Ця країна мрія, де мріють мої сезони

І на тій землі я побудував свій дім

Мій дім — ліс, але це майже сад

Хто танцює в сутінках, коло співаючого багаття

Де квіти віддзеркалюються в односторонньому озері

А їхні образи пахнуть тремтячим вітерцем

Божевільний, як світанок, красивий, як тінь

У цьому будинку я облаштував свою спальню

Моя кімната — це церква, де й я

Якщо я на мить переслідую цей дивний пам'ятник

І священик, і Бог, і сумнів, обидва

І любов і жінка, і диявол, і ангел

На небі моєї церкви горить нічне сонце

У тій кімнаті я постелив своє ліжко

Моє ліжко — бойова арена

Без пощади, без спокою я відходжу, ти повертайся

Арена, де ти так часто вмираєш

Але де ми живемо, правда, не замислюючись про завтрашній день

Де співає моя велика втома, коли я засинаю

Я знаю, що в цьому ліжку я маю своє життя, маю свою смерть

Я вигадую для себе країну, де живуть сонця

Що спалюють моря і поглинають ночі

Великі сонця вогню, бронзи чи червоного кольору

Великі соняшники, великі чорнобривці

Ця країна мрія, де мріють мої сезони

І на тій землі я побудував твій дім