L'enfant laboureur - Barbara

Qu’on ne touche jamais aux folies, aux orages

Qui, chez moi, naissent et meurent entre passion et rage

Et que mes grands délires me fassent toujours escorte

La raison est venue, j’ai demandé qu’elle sorte

Qu’on ne décide pas de mes joies, de mes larmes

A chacun son soleil, et à chacun ses drames

Et si le noir, pour moi, est couleur de lumière

La raison, que m’importe, et qu’elle aille en enfer

Mais comment voulez-vous, qu’un enfant laboureur

Si on lui prend sa terre, fasse pousser ses fleurs

Ses fleurs?

Que jamais on n'écoute, derrière mes volets

Pour voler mon piano, pour voler mes secrets

Mes secrets sont pour vous, mon piano vous les porte

Mais quand la rumeur passe, je referme ma porte

Qu’on ne m’ordonne pas, je suis reine en mon île

Je suis femme en mon lit, je suis folle en vos villes

Et j’ai choisi mes hommes, j’ai bâti mes empires

Au diable la raison, et vivent mes délires !

Mais comment voulez-vous qu’un grand Pierrot de Lune

Ecrive des chansons, si on lui prend sa plume

Sa plume?

Qu’on ne touche jamais

Que jamais on n'écoute

Qu’on ne décide pas

Qu’on ne m’ordonne pas

Et je serai pour vous, un enfant laboureur

Qui fait vivre sa terre, pour vous offrir ses fleurs

Ses fleurs

Et vous pourrez venir, vous reposer tranquilles

Comme on donne une fleur, je vous laisse mon île

C’est comme ça que je suis, votre enfant laboureur

Je fais vivre ma terre, pour vous offrir mes fleurs

Mes fleurs

Pour vous offrir mes fleurs, mes fleurs…

Ніколи не чіпайте божевілля, бурі

Хто в моєму домі народжується і вмирає між пристрастю і люттю

І нехай мої великі марення завжди супроводжують мене

Причина прийшла, я попросив, щоб вона вийшла

Щоб ми не вирішували мої радості, мої сльози

Кожному своє сонце, і кожному свої драми

І якщо чорний, для мене, це колір світла

Причина, що мені байдуже, і нехай вона йде до біса

Але як ти хочеш дитячого працівника

Якщо ми візьмемо її землю, вирощуємо її квіти

Її квіти?

Що ніхто ніколи не слухає за моїми віконницями

Вкрасти моє піаніно, вкрасти мої секрети

Мої секрети для тебе, моє фортепіано несе їх тобі

Але коли чутки проходять, я зачиняю двері

Не наказуйте мені, я королева на своєму острові

Я жінка в своєму ліжку, я божевільна у ваших містах

І я вибрав своїх людей, я будував свої імперії

До біса розум, і хай живуть мої марення!

Але як ви очікуєте чудового П'єро де Луна

Пишіть пісні, якщо візьмемо його за перо

Його ручка?

Що ми ніколи не торкаємося

Що ми ніколи не слухаємо

Не будемо вирішувати

Не наказуй мені

А я буду для вас, дитиною

Хто оживляє свою землю, щоб подарувати тобі свої квіти

його квіти

А ти можеш прийти і відпочити спокійно

Як квітку дарують, я залишаю тобі свій острів

Ось такий я, ваша трудяща дитина

Я живу свою землю, щоб подарувати тобі свої квіти

мої квіти

Запропонувати тобі мої квіти, мої квіти...