Je t'aime - Barbara, François Wertheimer

Comme le vent d’Ouessant vient griffer la falaise

Comme l’aube, en jouant, peut faire fondre les neiges

Comme les folles fièvres, de fantasmes en malaises

Comme les doigts du Diable distillent les arpèges

Comme un océan, un lac, avant les ouragans

Comme un grand requin bleu sommeille entre deux eaux

Comme un horizon pâle pour un soleil couchant

Comme un aigle royal survole les roseaux

Je t’aime

Comme un diamant blanc-bleu engendre la folie

Comme les avalanches se jettent dans un gouffre

Comme une terre qui s’ouvre à la foudre en furie

Tu bâtis tes enfers et y sombres et y souffres

Comme un oiseau perdu dans les vignes s’enivre

Tu vas et tu te perds, et dérives et chavires

C’est à la presque-mort que tu me reviens vivre

Vivre au nouveau soleil de tes anciens soupirs

Je t’aime

Comme un grand arc-en-ciel sait fêter un orage

Tu vas noyer tes foudres dans un lac d’oubli

Comme un chef vainqueur saurait rendre un hommage

Tes pardons me reviennent comme mes mélodies

Comme un navire au port, contre vents et marées

Tu défends mes trésors, tu caches mes secrets

Comme un pâle cerbère, tu gardes notre enfer

Et tu m’aimes, tu m’aimes

Comme le vent d’Ouessant vient griffer la falaise

Comme l’aube, en jouant, peut faire fondre les neiges

Comme les folles fièvres, de fantasmes en malaises

Comme les doigts du Diable distillent les arpèges

Comme le vent d’Ouessant

Comme l’aube en jouant

Comme les folles fièvres

Comme les doigts du Diable

Comme, comme

Je t’aime, je t’aime

Comme, comme

Je t’aime, je t’aime

Comme, comme

Tu m’aimes, tu m’aimes

Comme, comme

Je t’aime, je t’aime

Comme, oui comme

Tu m’aimes, tu m’aimes

Comme, comme

Tu m’aimes, tu m’aimes…

Коли вітер з Уесана прилітає, щоб подряпати скелю

Як світанок, граючи, може розтопити сніги

Як шалені лихоманки, від фантазій до дискомфорту

Як пальці диявола переганяють арпеджіо

Як океан, озеро перед ураганом

Як велика блакитна акула спить між двома водами

Як блідий обрій для заходу сонця

Як беркут над очеретом летить

я тебе люблю

Як біло-блакитний діамант породжує божевілля

Як лавини врізаються в прірву

Як земля, що відкривається розлюченим блискавкам

Ви будуєте там свої пекла і темряву і страждаєте

Як птах, що заблукав у лозі, нап'ється

Ти йдеш і заблукаєш, дрейфуєш і перевертаєшся

Наближається смерть, що ти повертаєшся до мене, щоб жити

Живи під новим сонцем старих зітхань

я тебе люблю

Як велика веселка вміє святкувати бурю

Ви втопите свої громи в озері забуття

Як переможний лідер віддав би належне

Ваші вибачення повертаються до мене, як мої мелодії

Як корабель у порту, крізь товстий і тонкий

Ти захищаєш мої скарби, ти приховуєш мої таємниці

Як блідий цербер, ти охороняєш наше пекло

І ти мене любиш, ти мене любиш

Коли вітер з Уесана прилітає, щоб подряпати скелю

Як світанок, граючи, може розтопити сніги

Як шалені лихоманки, від фантазій до дискомфорту

Як пальці диявола переганяють арпеджіо

Як вітер Уессан

Як світанок грає

Як скажені лихоманки

Як пальці диявола

Подобається, подобається

я люблю тебе я люблю тебе

Подобається, подобається

я люблю тебе я люблю тебе

Подобається, подобається

Ти мене любиш, ти мене любиш

Подобається, подобається

я люблю тебе я люблю тебе

Як, так, як

Ти мене любиш, ти мене любиш

Подобається, подобається

Ти мене любиш, ти мене любиш...