Drouot - Barbara

Dans les paniers d’osier de la salle des ventes

Une gloire déchue des folles années trente

Avait mis aux enchères, parmi quelques brocantes

Un vieux bijou donné par quel amour d’antan

Elle était là, figée, superbe et déchirante

Les mains qui se nouaient, se dénouaient tremblantes

Des mains belles encore, déformées, les doigts nus

Comme sont nus, parfois, les arbres en novembre

Comme chaque matin, dans la salle des ventes

Bourdonnait une foule, fiévreuse et impatiente

Ceux qui, pour quelques sous, rachètent pour les vendre

Les trésors fabuleux d’un passé qui n’est plus

Dans ce vieux lit cassé, en bois de palissandre

Que d’ombres enlacées, ont rêvé à s’attendre

Les choses ont leurs secrets, les choses ont leurs légendes

Mais les choses murmurent si nous savons entendre

Le marteau se leva, dans la salle des ventes

Une fois, puis deux fois, alors, dans le silence

Elle cria: «Je prends, je rachète tout ça

Ce que vous vendez là, c’est mon passé à moi»

C'était trop tard, déjà, dans la salle des ventes

Le marteau retomba sur sa voix suppliante

Tout se passe si vite à la salle des ventes

Tout se passa si vite, on ne l’entendit pas

Près des paniers d’osier, dans la salle des ventes

Une femme pleurait ses folles années trente

Et revoyait soudain défiler son passé

Défiler son passé, défiler son passé

Car venait de surgir, du fond de sa mémoire

Du fond de sa mémoire, un visage oublié

Une image chérie, du fond de sa mémoire

Son seul amour de femme, son seul amour de femme

Hagarde, elle sortit de la salle des ventes

Froissant quelques billets, dedans ses main tremblantes

Froissant quelques billets, du bout de ses doigts nus

Quelques billets froissés, pour un passé perdu

Hagarde, elle sortit de la salle des ventes

Je la vis s'éloigner, courbée et déchirante

De son amours d’antan, rien ne lui restait plus

Pas même ce souvenir, aujourd’hui disparu

У плетених кошиках аукціонного дому

Впала слава бурхливих тридцятих

Продавали з аукціону, серед деяких блошиних ринків

Старий коштовний камінь, подарований яким коханням минулого

Ось вона була, застигла, красива і розбиває серце

Руки, що вузли, невузли тремтять

Руки ще красиві, деформовані, пальці голі

Які дерева іноді бувають у листопаді

Як і кожного ранку, в аукціонній кімнаті

Натовп гудів, гарячковий і нетерплячий

Ті, хто за кілька копійок відкуповує, щоб продати їх

Казкові скарби минулого, якого більше немає

У цьому старому зламаному ліжку з палісандрового дерева

Чого снилися переплетені тіні

Речі мають свої секрети, речі мають свої легенди

Але речі шепочуться, якщо ми вміємо чути

Молот піднявся в аукціонній кімнаті

Раз, потім два, потім мовчки

Вона плакала: «Я беру, я все купую назад

Те, що ви тут продаєте, це моє минуле».

В аукціонній кімнаті було вже пізно

Молоток впав на її благальний голос

В аукціонному домі все відбувається так швидко

Все сталося так швидко, що ми цього не почули

Біля плетених кошиків в аукціонній кімнаті

Жінка виплакала свої божевільні тридцяти

І раптом побачив, як промайнуло його минуле

прокрутити його минуле, прокрутити його минуле

Бо щойно виникла з глибини його пам’яті

З глибини його пам'яті забуте обличчя

Заповітний образ, із глибини його пам'яті

Його єдина жіноча любов, його єдина жіноча любов

Вимучена, вона вийшла з аукціонної кімнати

Зминає кілька купюр, у її тремтячих руках

Зминає деякі купюри голими кінчиками пальців

Кілька зім'ятих купюр за втрачене минуле

Вимучена, вона вийшла з аукціонної кімнати

Я бачив, як вона пішла, зігнута і розбита серце

Від його минулого кохання йому нічого не залишилося

Навіть цього спогаду немає