Attendez que ma joie revienne - Barbara

Attendez que ma joie revienne

Et que se meure le souvenir

De cet amour de tant de peine

Qui n’en finit pas de mourir.

Avant de me dire je t’aime,

Avant que je puisse vous le dire,

Attendez que ma joie revienne,

Qu’au matin je puisse sourire.

Laissez-moi.

Le chagrin m’emporte

Et je vogue sur mon délire.

Laissez-moi.

Ouvrez cette porte.

Laissez-moi.

Je vais revenir.

J’attendrai que ma joie revienne

Et que soit mort le souvenir

De cet amour de tant de peine

Pour lequel j’ai voulu mourir.

J’attendrai que ma joie revienne,

Qu’au matin je puisse sourire,

Que le vent ait séché ma peine

Et la nuit calmé mon délire.

Il est, paraît-il, un rivage

Où l’on guérit du mal d’aimer.

Les amours mortes y font naufrage,

Epaves mortes du passé.

Si tu veux que ma joie revienne,

Qu’au matin, je puisse sourire

Vers ce pays où meurt la peine,

Je t’en prie, laisse-moi partir.

Il faut de mes amours anciennes

Que périsse le souvenir

Pour que, libérée de ma chaîne,

Vers toi, je puisse revenir.

Alors, je t’en fais la promesse,

Ensemble nous irons cueillir

Au jardin fou de la tendresse

La fleur d’amour qui va s’ouvrir

Mais c’est trop tôt pour dire je t’aime,

Trop tôt pour te l’entendre dire.

La voix que j’entends, c’est la sienne.

Ils sont vivants, mes souvenirs.

Pardonne-moi: c’est lui que j’aime.

Le passé ne veut pas mourir.

Чекай, поки моя радість повернеться

І нехай пам'ять вмирає

З цієї любові стільки болю

Хто ніколи не перестає вмирати.

Перш ніж сказати мені, що я люблю тебе,

Перш ніж я можу сказати вам,

Чекай, поки моя радість повернеться,

Дозвольте мені посміхнутися вранці.

Залиш мене.

Печаль забирає мене

І я пливу на своєму маренні.

Залиш мене.

Відкрийте ці двері.

Залиш мене.

Я повернусь.

Буду чекати, поки моя радість повернеться

І нехай пам'ять мертва

З цієї любові стільки болю

За що я хотів померти.

Я буду чекати, коли моя радість повернеться,

Щоб вранці я міг посміхнутися,

Нехай вітер висушить мій біль

І ніч заспокоїла мій марення.

Там, здається, берег

Де зцілюється біль кохання.

Там мертві люблять корабельні аварії,

Мертві уламки з минулого.

Якщо хочеш повернути мою радість,

Щоб вранці я міг посміхнутися

В ту землю, де вмирає печаль,

Будь ласка, відпусти мене.

Це потребує моїх старих кохань

Хай пам'ять згине

Щоб, звільнившись від мого ланцюга,

До тебе я можу повернутися.

Тому я обіцяю тобі,

Разом зберемо

В шаленому саду ніжності

Квітка кохання, що розкриється

Але ще рано говорити, що я тебе люблю,

Надто рано чути, як ти це говориш.

Голос, який я чую, це його.

Вони живі, мої спогади.

Вибач мені: це він, кого я люблю.

Минуле не хоче вмирати.