Не Беда - ATL

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда.

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда.

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда.

Ты нам только повод дай фибрами затрепетать.

Эта толпа топит так, я за ними по пятам.

Порталы тут долбят, как самый охуенный сканк.

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда.

Ты нам только повод дай фибрами затрепетать.

Вы слышите скрежет, братцы?

Мы несёмся на пепелаце.

Что нам эти километры пространства?

Мы - гигабайты информации!

Мы последние из Могикан, но мы еще голос молодняка.

И мы стопудово против войны, но мы по обе стороны баррикад.

Нас не пересчитать по пальцам, что рифмы режут, как ножом.

Пусть внутри тебя канализация - доберёмся и до твоих потрошков.

Пусть Вселенная - это компликация, человека стрёмная имитация;

Тут выход есть всегда - вступи в нашу духовную организацию.

Что влажность за духота, что немость, да глухота.

Ой, нам да не беда вся эта белиберда.

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда!

Ты нам только повод дай фибрами затрепетать.

Эта толпа топит так, я за ними по пятам.

Порталы тут долбят, как самый охуенный сканк.

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда.

Ты нам только повод дай фибрами затрепетать.

Крепота hypnotize, кислота хоть вырви глаз.

Блеском опиумных звёзд вводим вас в глубокий транс.

Дырявим реальность насквозь, а реальность - дырявый носок.

Что нам твоего черепа кость?

Ведь мы и есть тот теллуровый гвоздь.

И снова крепота hypnotize, кислота хоть вырви глаз.

Блеском опиумных звёзд вводим вас в глубокий транс.

Дырявим реальность насквозь, а реальность - дырявый носок.

Что нам твоего черепа кость?

Ведь мы и есть тот теллуровый гвоздь.

Дело гиблое, но мы за радость.

Как могила исправим горбатых.

С ликом бледным как носферату.

Копнем глубже, неси лопату.

Это наша музыка сфер, соната мертвых астронавтов.

О том, как важно успеть остаться человеком под скафандром.

Нас не пересчитать по пальцам, что рифмы режут, как ножом.

Пусть внутри тебя канализация - доберёмся и до твоих потрошков.

Пусть Вселенная - это компликация, человека стрёмная имитация;

Тут выход есть всегда - вступи в нашу духовную организацию.

Что влажность за духота, что немость, да глухота.

Ой, нам да не беда вся эта белиберда.

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда!

Ты нам только повод дай фибрами затрепетать.

Эта толпа топит так, я за ними по пятам.

Порталы тут долбят, как самый охуенный сканк.

Ой, нам да не беда!

Ой, нам да не беда.

Ты нам только повод дай фибрами затрепетать.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда.

Ти нам тільки привід дай фібрами затремтіти.

Цей натовп топить так, я за ними по п'ятах.

Портали тут довбають, як найохуєніший сканк.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда.

Ти нам тільки привід дай фібрами затремтіти.

Ви чуєте скрегіт, братики?

Ми мчить на пепелаці.

Що нам ці кілометри простору?

Ми – гігабайти інформації!

Ми останні із Могікан, але ми ще голос молодняку.

І ми стопудово проти війни, але ми з обох боків барикад.

Нас не перерахувати на пальцях, що рими ріжуть, як ножем.

Нехай усередині тебе каналізація – доберемося і до твоїх потрошок.

Нехай Всесвіт – це комплікація, людини стрімка імітація;

Тут вихід є завжди - вступи до нашої духовної організації.

Що вологість за духота, що немість та глухота.

Ой, нам та не біда вся ця біліберда.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда!

Ти нам тільки привід дай фібрами затремтіти.

Цей натовп топить так, я за ними по п'ятах.

Портали тут довбають, як найохуєніший сканк.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда.

Ти нам тільки привід дай фібрами затремтіти.

Крепота hypnotize, кислота хоч вирви очі.

Блиском опіумних зірок вводимо вас у глибокий транс.

Дірявим реальність наскрізь, а реальність - дірявий носок.

Що нам твого черепа кістка?

Адже ми й є той телуровий цвях.

І знову фортеця hypnotize, кислота хоч вирви око.

Блиском опіумних зірок вводимо вас у глибокий транс.

Дірявим реальність наскрізь, а реальність - дірявий носок.

Що нам твого черепа кістка?

Адже ми й є той телуровий цвях.

Справа загибла, але ми за радість.

Як могила виправимо горбатих.

З лицем блідим, як носферату.

Копнем глибше, неси лопату.

Це наша музика сфер, сонату мертвих астронавтів.

Як важливо встигнути залишитися людиною під скафандром.

Нас не перерахувати на пальцях, що рими ріжуть, як ножем.

Нехай усередині тебе каналізація – доберемося і до твоїх потрошок.

Нехай Всесвіт – це комплікація, людини стрімка імітація;

Тут вихід є завжди - вступи до нашої духовної організації.

Що вологість за духота, що немість та глухота.

Ой, нам та не біда вся ця біліберда.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда!

Ти нам тільки привід дай фібрами затремтіти.

Цей натовп топить так, я за ними по п'ятах.

Портали тут довбають, як найохуєніший сканк.

Ой, нам та не біда!

Ой, нам та не біда.

Ти нам тільки привід дай фібрами затремтіти.