Подснежник - ATL

Как в стакане таблетка

Растворится с нами планета

Сплетения солнечного метко пронзят копья солнечного света

Мне напечет башку и я, наверно, и вправду съехал

Ведь слышу даже из под снега

Как над нами смеются сверху

Небо течет от этих строк

Глаза горят жарким костром

Нырнув в них глубоко

Не вытянет и Жак-Ив Кусто

За окном наверно уже плюс сто

Я погребён в квартире пустой

Но чувствую, как пахнет весной

Подскажи, как надо жить под небесным колесом

Из под снега покажись подснежником-мертвецом

Затянем этот шансон, с ветрами в унисон

Лети-лети лепесток за заваленный горизонт

Подскажи, как надо жить под небесным колесом

Из под снега покажись подснежником-мертвецом

Затянем этот шансон, с ветрами в унисон

Лети-лети лепесток за заваленный горизонт

Подскажи, как надо жить

Да не тужить

Что-то зашевелится там, где нет души

Из этой кроличьей норы, нас не вытащить

И меня схоронят небеса, как рядового блиндажи

Растворяюсь в них, как сахар.

Как до такого я, блин, дожил?

Черви отведают чернозём, утопших отдадут озёрам

Хмурый лыбится мусор, с ним улыбаются дядьки, в домах казённых

А у меня отпадают ноги, руки

Музло дёрнет душу за струнки

Подскажи, как надо жить под небесным колесом

Из под снега покажись подснежником-мертвецом

Затянем этот шансон, с ветрами в унисон

Лети-лети лепесток за заваленный горизонт

Подскажи, как надо жить под небесным колесом

Из под снега покажись подснежником-мертвецом

Затянем этот шансон, с ветрами в унисон

Лети-лети лепесток за заваленный горизонт

Подскажи, как надо жить

Выдох-вдох

И снова выдох-вдох

Отступает белый ходок

Просыпается кротовий городок

Овощи выйдут из теплиц

Небо затянет косяк из птиц

За окном скоро будет плюс триста

Так что, братец, хватит трястись

Сон выпадет из тьмы кромешной

Восстанет из мертвых подснежник

И даже Гарри — снежный человек

Ретируется отсюда поспешно

Там в сторонке, курит леший

А за рекой растает нежить

Это просто погода шепчет нежно, как надо жить

Як у склянці таблетка

Розчиниться з нами планета

Сплетення сонячного влучно пронизають списи сонячного світла

Мені напече голову і я, напевно, і справді з'їхав

Адже чую навіть з-під снігу

Як над нами сміються зверху

Небо тече від цих рядків

Очі горять жарким багаттям

Нирнувши в них глибоко

Не витягне і Жак-Ів Кусто

За вікном напевно вже плюс сто

Я похований у квартирі порожній

Але відчуваю, як пахне навесні

Підкажи, як треба жити під небесним колесом

З-під снігу здайся проліском-мерцем

Затягнемо цей шансон, з вітрами в унісон

Лети-лети пелюстка за завалений обрій

Підкажи, як треба жити під небесним колесом

З-під снігу здайся проліском-мерцем

Затягнемо цей шансон, з вітрами в унісон

Лети-лети пелюстка за завалений обрій

Підкажи, як треба жити

Та не тужити

Щось ворухнеться там, де немає душі

З цієї кролячої нори, нас не витягти

І мене поховають небеса, як рядового бліндажі

Розчиняюсь у них, як цукор.

Як до такого я, млинець, дожив?

Хробаки скуштують чорнозем, потоплих віддадуть озерам

Похмуре либиться сміття, з ним посміхаються дядьки, в казенних будинках.

А в мене відпадають ноги, руки

Музло смикне душу за струнки

Підкажи, як треба жити під небесним колесом

З-під снігу здайся проліском-мерцем

Затягнемо цей шансон, з вітрами в унісон

Лети-лети пелюстка за завалений обрій

Підкажи, як треба жити під небесним колесом

З-під снігу здайся проліском-мерцем

Затягнемо цей шансон, з вітрами в унісон

Лети-лети пелюстка за завалений обрій

Підкажи, як треба жити

Видих-вдих

І знову видих-вдих

Відступає білий ходок

Прокидається кротове містечко

Овочі вийдуть із теплиць

Небо затягне косяк із птахів

За вікном скоро буде плюс триста

Так що, братику, вистачить трястись

Сон випаде з пітьми непроглядної

Повстане з мертвих проліск

І навіть Гаррі — снігова людина

Ретується звідси поспішно

Там осторонь, курить лісовик

А за річкою розтане нежить

Це просто погода шепоче ніжно, як треба жити