Демоны - ATL

Крутим, вертим жернова.

Ты от души лабай, - лечи косого, жирного.

В себе души раба, найдут насквозь прошитого -

В районе живота, в конце лета паршивого.

Ты от души лабай!

Крутим, вертим жернова.

Ты от души лабай, - лечи косого, жирного.

В себе души раба найдут насквозь прошитого -

В районе живота в конце лета паршивого.

Ты от души лабай...

Ты от души лабай, ты от души лабай,

Ты от души лабай, ты от души - давай, давай, давай!

Ты от души лабай, ты от души лабай,

Ты от души лабай, ты от души - давай, давай!

Отдай себя полностью демонам, что рвут твои полости медленно.

Ты сам - суррогат цвета белого, когда твоя реальность подделана.

Опустись на дно себя водником, с этим первобытным трепетом,

И оттуда - престарым неводом, мы вытянем престранную невидаль.

В клетке грудной что-то бьется безумно - это стоглавое стадо бизонов,

Брынча на фибрах разбудим Везувий, и пусть исход будет прискорбным.

Тут, в пустоту... Тут в пустоту выход искомый,

Но всяким разрядом дефибриллятора вытянут из комы.

Мы рифмы не зря швырнем, там где нас не взять живьем -

Железнодорожным эшелоном, мы дымом дышим тяжело.

Вот дерьмо, это паршивое лето продолжим зимой;

И пусть из этой бреши в башке свой свет прольет холодный ксенон.

И всех - тех демонов, что кинутся плясать за нами,

Мы в этом - чистом поле встретим светом доблестным.

Боюсь не подобрать слов к тому, что не описать словами,

А остальное, как-то до весны....

Крутим, вертим жернова.

Ты от души лабай, - лечи косого, жирного.

В себе души раба найдут насквозь прошитого -

В районе живота, в конце лета паршивого.

Ты от души лабай!

Крутим, вертим жернова.

Ты от души лабай, - лечи косого, жирного.

В себе души раба найдут насквозь прошитого -

В районе живота в конце лета паршивого.

Ты от души лабай...

Ты от души лабай, ты от души лабай,

Ты от души лабай, ты от души - давай, давай, давай!

Ты от души лабай, ты от души лабай,

Ты от души - давай, давай!

Отдай себя полностью демонам, штурмуют твои полости медленно.

Ты сам - суррогат цвета белого, когда твоя реальность подделана.

Опустись на дно себя водником, с этим первобытным трепетом,

И оттуда - престарым неводом, мы вытянем престранную невидаль.

Крутимо, крутимо жорна.

Ти від душі лабай, - лікуй косого, жирного.

У собі душі раба, знайдуть наскрізь прошитого -

У районі живота, наприкінці літа паршивого.

Ти щиро лабай!

Крутимо, крутимо жорна.

Ти від душі лабай, - лікуй косого, жирного.

У собі душі раба знайдуть наскрізь прошитого.

У районі живота наприкінці літа паршивого.

Ти від душі лабай...

Ти від душі лабай, ти від душі лабай,

Ти від душі лабай, ти від душі – давай, давай, давай!

Ти від душі лабай, ти від душі лабай,

Ти від душі лабай, ти від душі – давай, давай!

Віддай себе повністю демонам, що рвуть твої порожнини повільно.

Ти сам – сурогат кольору білого, коли твоя реальність підроблена.

Опустися на дно себе водником, з цим первісним трепетом,

І звідти - престарим неводом, ми витягнемо незвичайну невидаль.

У клітці грудної щось б'ється шалено - це стоголове стадо бізонів,

Бринча на фібрах розбудимо Везувій, і нехай результат буде сумним.

Тут, у порожнечу... Тут у порожнечу вихід шуканий,

Але будь-яким розрядом дефібрилятора витягнутий із коми.

Ми рими не дарма жбурнемо, там де нас не взяти живцем.

Залізничним ешелоном, ми димом важко дихаємо.

Ось лайно, це паршиве літо продовжимо взимку;

І нехай із цього пролому в голові своє світло проллє холодний ксенон.

І всіх – тих демонів, що кинуться танцювати за нами,

Ми в цьому - чистому полі зустрінемо світлом доблесним.

Боюся не підібрати слів до того, що не описати словами,

А решта, якось до весни.

Крутимо, крутимо жорна.

Ти від душі лабай, - лікуй косого, жирного.

У собі душі раба знайдуть наскрізь прошитого.

У районі живота, наприкінці літа паршивого.

Ти щиро лабай!

Крутимо, крутимо жорна.

Ти від душі лабай, - лікуй косого, жирного.

У собі душі раба знайдуть наскрізь прошитого.

У районі живота наприкінці літа паршивого.

Ти від душі лабай...

Ти від душі лабай, ти від душі лабай,

Ти від душі лабай, ти від душі – давай, давай, давай!

Ти від душі лабай, ти від душі лабай,

Ти від душі – давай, давай!

Віддай себе повністю демонам, штурмують твої порожнини повільно.

Ти сам – сурогат кольору білого, коли твоя реальність підроблена.

Опустися на дно себе водником, з цим первісним трепетом,

І звідти - престарим неводом, ми витягнемо незвичайну невидаль.