Удобрением - ATL

Когда с небес упадут ракеты,

И меня не станет вдруг на этом треке -

Отныне будет некому метать гаметы;

Тут даже будет некому сказать об этом!

Вслед за людьми взлетят асфальт и парапеты,

Когда с небес на нас упадут ракеты.

Вырастут на горизонте грибы из пепла,

Цветы из плоти инферно.

Пекло!

О,человечество, дивный закат -

Радиация оставит аппетитный загар.

Люди несут свои кости в рюкзаках.

Вот это гармония, вот это красота!

Земля по шву порвется, как Пангея,

Когда симфония огня достигнет апогея.

Кончена эпопея, пламя расправит перья -

Маленьким угольком во тьме планета тлеет.

Но где-то там, над пепелищем

Из-за дыма облаков Солнце покажет прищур.

А снизу жаждет распуститься кустом пышным -

Конопляная семечка терпит и дышит.

Земля и корни узами кровными,

Танец медленный насекомых с микробами!

И с намерениями только добрыми -

Это крупица хаоса кристаллизирует нам мир новый!

Вот так, по-тихой, крепнем и растем!

Все-таки из людей получился отменный чернозем!

Извечные вопросы о смысле жизни бренные отпадут.

Предназначение - быть удобрением этой новой планеты.

Мы - новые компоненты -

Еле заметные зеленые пятна пигментные.

Сочные листья аплодируют дождю и ветру -

Я их сорву, и забью, и взорву ракету!

Коли з небес впадуть ракети,

І мене не стане раптом на цьому треку.

Відтепер не буде кому метати гамети;

Тут навіть не буде кому сказати про це!

Слідом за людьми злетять асфальт та парапети,

Коли з неба на нас впадуть ракети.

Виростуть на горизонті гриби з попелу,

Квіти із плоті інферно.

Пекло!

О, людство, чудовий захід сонця -

Радіація залишить апетитну засмагу.

Люди несуть свої кістки у рюкзаках.

Ось це гармонія, ось ця краса!

Земля по шву порветься, як Пангея,

Коли симфонія вогню досягне апогею.

Скінчена епопея, полум'я розправить пір'я -

Маленьким вугіллям у темряві планета тліє.

Але десь там, над згарищем

Через дим хмари Сонце покаже прищур.

А знизу прагне розпуститися кущем пишним.

Конопляне насіння терпить і дихає.

Земля і коріння узами кровними,

Танець повільний комах із мікробами!

І з намірами лише добрими -

Це крихта хаосу кристалізує нам світ новий!

Ось так, по-тихому, міцніємо і ростемо!

Все-таки з людей вийшов чудовий чорнозем!

Одвічні питання про сенс життя тлінні відпадуть.

Призначення – бути добривом цієї нової планети.

Ми - нові компоненти -

Ледве помітні зелені пігментні плями.

Соковите листя аплодує дощу та вітру -

Я їх зірву, і заб'ю, і вибухну ракету!