Ареола - ATL

Моего Эсминца бластер распорит ее обшивку с лязгом.

Детка, это ошибка, сдайся.

Я крепче затяну запястье.

Я знаю, ей это нравится.

Невесомость придушит в объятья,

Под шелест бортовой рации мы завязнем в этой липкой субстанции.

Припев:

Под созвездием Ориона мелькнет ее нежная Ареола.

Я подстерегу ее Мантикорой пока она по Млечному Пути ходит голой.

От этих церебральных переломов черствое сердце светит сверхновой.

Центрифугой закрутит до сблева.

Остановите звездолет, мне хреново.

Вот такой вот апокалипсис застынет картинками комикса.

Мы скурим с ней все камни Оникса, под небом, что ракетами колется.

И зарастет трещина корпуса, лепестками нежного крокуса.

Захлебнусь под водопадом волос, локонов цвет и глубокого космоса.

Вселенная, дай шанс пацану выпить до дна твой поцелуй.

Мой кислородный баллон на исходе, но не переживай, я протяну.

Тут звезды ткут гобелены бесконечным небосводом червивым.

Мы бродили по болотам Венеры, затыкая пальцами эти черные дыры.

В четырехмерном лабиринте, проклятом, между нами рвется нити Ариадны.

В тысячах тысяч жизней их разных, мы проходили уже это тысячекратно.

Ты сладко уснула на заднем сиденье Шаттла, что нес нас до луны и обратно.

Что нес нас до луны и обратно.

Припев:

Под созвездием Ориона мелькнет ее нежная Ареола.

Я подстерегу ее Мантикорой пока она по Млечному Пути ходит голой.

От этих церебральных переломов черствое сердце светит сверхновой.

Центрифугой закрутит до сблева.

Остановите звездолет, мне хреново.

Вода, как вино.

Из проволоки венок колючий самый;

А я такой, как в кино, - вынимаю медленно свой клинок лучезарный.

Всему я виной, эта Химера может спорить часами,

Но веду я: 3-0, и весь этот долбанный мир вдруг замер.

Вода, как вино.

Из проволоки венок колючий самый;

А я такой, как в кино, - вынимаю медленно свой клинок лучезарный.

Всему я виной, эта Химера может спорить часами,

Но веду я: 3-0, и весь этот долбанный мир вдруг замер.

Весь этот долбанный мир вдруг замер.

Весь этот долбанный мир вдруг замер.

Мого Есмінця бластер розпорить її обшивку з брязкотом.

Дитино, це помилка, здайся.

Я міцніше затягну зап'ястя.

Я знаю, це їй подобається.

Невагомість придушить в обійми,

Під шелест бортової рації ми загруземо в цій липкій субстанції.

Приспів:

Під сузір'ям Оріона майне її ніжна Ареола.

Я підстеріг її Мантікорою поки вона по Чумацького Шляху ходить голою.

Від цих церебральних переломів черство серце світить наднової.

Центрифугою закрутить до зброї.

Зупиніть зореліт, мені хрінова.

Ось такий ось апокаліпсис застигне картинками коміксу.

Ми шкіримо з нею все каміння Онікса під небом, що ракетами колеться.

І заросте тріщина корпусу, пелюстками ніжного крокусу.

Захлинаюся під водоспадом волосся, локонів колір та глибокого космосу.

Всесвіт, дай шанс пацану випити до дна твій поцілунок.

Мій кисневий балон закінчується, але не переживай, я простягну.

Тут зірки тчуть гобелени нескінченним небосхилом червивим.

Ми тинялися по болотах Венери, затикаючи пальцями ці чорні дірки.

У чотиривимірному лабіринті, проклятом, між нами рветься нитки Аріадни.

У тисячах тисяч життів їх різних ми проходили вже це тисячоразово.

Ти солодко заснула на задньому сидінні Шаттла, що ніс нас до місяця і назад.

Що ніс нас до місяця і назад.

Приспів:

Під сузір'ям Оріона майне її ніжна Ареола.

Я підстеріг її Мантікорою поки вона по Чумацького Шляху ходить голою.

Від цих церебральних переломів черство серце світить наднової.

Центрифугою закрутить до зброї.

Зупиніть зореліт, мені хрінова.

Вода як вино.

З дроту вінок колючий самий;

А я такий, як у кіно, - виймаю повільно свій клинок променистий.

Усьому я виною, ця Хімера може сперечатися годинами,

Але веду я: 3-0, і весь цей довбаний світ раптом завмер.

Вода як вино.

З дроту вінок колючий самий;

А я такий, як у кіно, - виймаю повільно свій клинок променистий.

Усьому я виною, ця Хімера може сперечатися годинами,

Але веду я: 3-0, і весь цей довбаний світ раптом завмер.

Весь цей довбаний світ раптом завмер.

Весь цей довбаний світ раптом завмер.