The Lakes Of Pontchartrain - Andy M. Stewart

Being on one bright March morning

I bid New Orleans adieu

And I took the road to Jackson Town

My fortune to renew

I cursed all foreign money

No credit could I gain

Which filled my heart with longing for

The lakes of Ponchartrain

I stepped on board of a railroad car

Beneath the morning sun

And I rode the rods till evening

And laid me down again

No friend to me, all strangers

Till a dark girl towards me came

And I fell in love with a Creole girl

By the lakes of Ponchartrain

I said, «My pretty Creole girl

My money here’s no good

If it weren’t for the alligators

I’d sleep out in the wood»

«You're welcome here, kind stranger

Our house is very plain

But we never turned a stranger out

On the banks of Pontchartrain»

She took me to her mammy’s house

And treated me right well

The hair upon her shoulders

In long dark ringlets fell

To try to paint her beauty

I’m sure would be in vain

So handsome was my Creole girl

By the lakes of Pontchartrain

I asked her if she’d marry me

Oh no, that could never be

For she had got a lover

And he was far at sea

And she vowed that she would wait for him

And true she would remain

So constant was my Creole girl

By the lakes of Pontchartrain

So fare-thee-well, my bonnie young girl

I never will see you more

But I’ll ne’er forget your kindness

In the cottage by the shore

And at each social gathering

A flowing glass I’ll drink

And I’ll drink a health to my Creole girl

By the lakes of Pontchartrain

Яскравий березневий ранок

Я прощаюся з Новим Орлеаном

І я в’їхав до Джексон-Тауна

Мій статок поновити

Я прокляв усі іноземні гроші

Я не міг отримати кредит

Що наповнило моє серце тугою

Озера Поншартрен

Я наступив на борт залізничного вагона

Під ранковим сонцем

І я катався на вудках до вечора

І знову поклав мене

Немає мені друга, усі незнайомі люди

Поки до мене не підійшла темна дівчина

І я закохався у креольку

Біля озер Поншартрен

Я сказала: «Моя гарна креолька

Мої гроші тут ні до чого

Якби не алігатори

Я б спав у лісі»

«Ласкаво просимо, любий незнайомець

Наш будинок дуже простий

Але ми ніколи не видавали незнайомця

На берегах Пончартрейн»

Вона відвела мене до дому своєї мами

І ставився до мене добре

Волосся на плечах

Довгі темні локони впали

Щоб спробувати намалювати її красу

Я впевнений, що було б марно

Такою гарною була моя дівчина-креолька

Біля озер Пончартрейн

Я запитав її, чи вийде вона за мене заміж

Ні, цього ніколи не може бути

Бо у неї був коханець

І він був далеко в морі

І вона поклялася, що чекатиме його

І справжня вона залишиться

Такою постійною була моя креолька

Біля озер Пончартрейн

Прощай, моя дівчинка

Я ніколи більше не побачу тебе

Але я ніколи не забуду твою доброту

У котеджі біля берега

І на кожному світському зібранні

Я вип’ю склянку, що тече

І я вип’ю за здоров’я за свою креольку

Біля озер Пончартрейн