The Banks Of Sweet Dundee - Andy M. Stewart

There was a fair young lady so lately I’ve been told

She lived with her uncle, the cause of all her woes;

Her uncle had a ploughboy, which Mollie liked quite well

And in her uncle’s garden their tender love did tell

So early one morning this old man he arose

And at Mollie’s room door he hastened on his clothes

Saying, «Arise you handsome female, and married you shall be

For the squire is a-waiting on the banks of sweet Dundee

«A fig to all your squires, to lord and Jews likewise

For William 'pears like diamonds a-glittering in my eyes.»

«You never shall have Willie, nor happy shall you be

For I mean to banish Willie from the banks of sweet Dundee.»

The first crowd came on Willie when he was all alone

He fought full hard for his liberty, but there were eight to one;

«Pray kill me now,» says Willie, «Pray kill me now,» says he

«For I’d rather die for Mollie on the banks of sweet Dundee.»

As Mollie was walking, lamenting for her love

She meets the wealthy squire, all in her uncle’s grove

«Stand off, stand off!»

says Mollie, «Stand off, you man,» says she

«For I’d rather die for Willie on the banks of sweet Dundee.»

He threw his arms around her and crushed her to the ground

There she spied two pistols and a sword beneath his morning-gown;

The pistols she slipped slyly, and the sword she used free

She shot and killed the squire on the banks of sweet Dundee

Her uncle overheard them, come hastening to the grove

Saying, «You've killed the wealthy squire, prepare for your death-blow,»

«Stand off, stand off!»

says Mollie, «Stand off, you man, says she,»

So the trigger drew and her uncle slew on the banks of sweet Dundee

The doctor being sent for, he knew that they were killed

Also there came a lawyer to write the old man’s will

He willed his gold to Mollie, because she fought so free

Then closed his eyes to write no more on the banks of sweet Dundee

Нещодавно мені сказали, що була прекрасна молода леді

Вона жила зі своїм дядьком, причиною всіх її бід;

У її дядька був плуг, який дуже сподобався Моллі

А в саду її дядька розповіла їх ніжна любов

Одного разу рано вранці встав цей старий

І біля дверей кімнати Моллі він поспішив одягнути свій одяг

Сказавши: «Встань, красуня, і будеш заміжня

Бо сквайр чекає на берегах солодкого Данді

«Фіг усім вашим сквайрам, панам і євреям

Для Вільяма «груші, як діаманти, сяють у моїх очах».

«У вас ніколи не буде Віллі, і ви не будете щасливі

Бо я хочу вигнати Віллі з берегів солодкого Данді».

Перший натовп натрапив на Віллі, коли він був сам

Він наполегливо боровся за свою свободу, але було вісім проти одного;

«Моліться, убийте мене зараз,— каже Віллі,— «Моліться, убийте мене зараз»,— каже він

«Бо я б краще помер за Моллі на берегах солодкого Данді».

Коли Моллі йшла, оплакуючи свою любов

Вона зустрічає багатого сквайра в гаю свого дядька

«Відстань, відстань!»

каже Моллі: «Відстань, чоловіче», — каже вона

«Бо я б краще помер за Віллі на берегах солодкого Данді».

Він обняв її та придавив об землю

Там вона підгледіла два пістолети й меч під його ранковою сукнею;

Пістолети вона хитро підсунула, а меч використала безкоштовно

Вона застрелила сквайра на берегу солодкого Данді

Їх підслухав її дядько, поспішаючи до гаю

Сказавши: «Ти вбив багатого сквайра, готуйся до свого смертельного удару»,

«Відстань, відстань!»

каже Моллі: «Відстань, чоловік, вона каже,»

Тож спусковий гачок спрацював, а її дядько вбив на берегах солодкого Данді

Лікар, якого відправили, він знав, що їх убили

Також прийшов адвокат написати заповіт старого

Він передав своє золото Моллі, бо вона воювала так вільно

Потім заплющив очі, щоб більше не писати на березі солодкого Данді