Полночный гость - Андем

Стук в окно негромкий

Разбудил ото сна,

Но никого, никого вокруг.

Страх: звук одинокий

Повторился опять.

Будь проклят этот звук!

Но кто б ни был ты, убирайся прочь!

Смерти лёд в глазах твоих пронзил меня.

Лишь слабый свет тусклой свечи может мне помочь,

Мрак злой разогнать, изгнать тебя.

Но только ночь откроет тайну:

Не мертво то, что в вечности живет.

Как свеча сгорает,

Погибнет время и смерть умрет.

Что ж, совсем немного

Остается мне ждать

Рассвета луч, вестника зари.

Но могильный холод

Шепчет злые слова:

«Скорее отвори!»

Но кто б ни был ты, убирайся прочь!

Смерти лёд в глазах твоих пронзил меня.

Лишь слабый свет тусклой свечи может мне помочь,

Мрак злой разогнать, изгнать тебя.

Но только ночь откроет тайну:

Не мертво то, что в вечности живет.

Как свеча сгорает,

Погибнет время и смерть умрет.

Но только ночь откроет тайну:

Не мертво то, что в вечности живет.

Как свеча сгорает,

Погибнет время и смерть умрет.

Гость ты мой незваный,

Но в поздний час —

Вновь слышу голос твой.

Как напоминание,

Что среди нас

Живет народ ночной.

Стук у вікно негучний

Розбудив від сну,

Але нікого, нікого навколо.

Страх: звук самотній

Повторився знову.

Будь проклятий цей звук!

Але хто б не був ти, забирайся геть!

Смерті лід у очах твоїх пронизав мене.

Лише слабке світло тьмяної свічки може мені допомогти,

Морок злий розігнати, вигнати тебе.

Але тільки ніч відкриє таємницю:

Не мертве те, що у вічності живе.

Як свічка згоряє,

Загине час і смерть помре.

Що ж, зовсім небагато

Залишається мені чекати

Світанок промінь, вісник зорі.

Але могильний холод

Шепче злі слова:

«Швидше відчини!»

Але хто б не був ти, забирайся геть!

Смерті лід у очах твоїх пронизав мене.

Лише слабке світло тьмяної свічки може мені допомогти,

Морок злий розігнати, вигнати тебе.

Але тільки ніч відкриє таємницю:

Не мертве те, що у вічності живе.

Як свічка згоряє,

Загине час і смерть помре.

Але тільки ніч відкриє таємницю:

Не мертве те, що у вічності живе.

Як свічка згоряє,

Загине час і смерть помре.

Гість ти мій непроханий,

Але в пізню годину —

Знов чую твій голос.

Як нагадування,

Що серед нас

Живе народ нічний.