Из ничего - Андем

Из ничего, Рождается вновь

Дождь, песок и огонь.

В груди пылает, не скоро взойдет,

Солнца диск над моей головой.

И память о высшем навек сохранит,

Огромный, большой, и пустой монолит,

И зная все это, уйду в темноту,

Сны свои видеть опять на яву.

Небеса спорят за нас

Кто же все-таки прав?

И знать о том совсем не хотят,

что завтра начнетса зима.

А по стене тень проплыла,

Призрак грусти того.

В чернеющем небе зажглась звезда,

Просто из ничего.

Слезы богинь падают там,

Мерзнут на слабой земле.

Из ничево делая вновь

Силу и жизнь на земле.

И зная все это, уйду в темноту,

Сны свои видеть, опять на яву,

Время пришло, свеча догарала,

Тихо опять стало.

Небеса спорят за нас

Кто же все-таки прав?

И знать о том совсем не хотят,

Что завтра начнетса зима.

А по стене тень проплыла,

Призрак грусти того.

В чернеющем небе зажглась звезда,

Просто из ничего.

З нічого, Народжується знову

Дощ, пісок та вогонь.

У грудях палає, не скоро зійде,

Сонце диск над моєю головою.

І пам'ять про вище навік збереже,

Величезний, великий, і порожній моноліт,

І знаючи все це, піду в темряву,

Сни свої бачити знову на яву.

Небеса сперечаються за нас

Хто все-таки має рацію?

І знати про тому зовсім не хочуть,

що завтра почнеться зима.

А по стіні тінь пропливла,

Привид смутку того.

У чорнілому небі спалахнула зірка,

Просто з нічого.

Сльози богинь падають там,

Мерзнуть на слабкій землі.

Із нічого роблячи знову

Силу і життя на землі.

І знаючи все це, піду в темряву,

Сни свої бачити, знову на яву,

Час прийшов, свічка догорала,

Тихо знову стало.

Небеса сперечаються за нас

Хто все-таки має рацію?

І знати про тому зовсім не хочуть,

Що завтра почнеться зима.

А по стіні тінь пропливла,

Привид смутку того.

У чорнілому небі спалахнула зірка,

Просто з нічого.