Los Compañeros - Allan Taylor, Grischka Zepf

You see them in old Havana,

Playing cards, smoking cigares …

And their polishing crome fenders

On their big old yankee cars.

Manuel sits in la casa de rosa,

Drinking rum, watching the girls …

He whistles at the beautiful Maria

And she smiles and tosses her girls.

Now the bartender strums his guitar

And the rhythm plays out in the street.

Maria moves with the passion

As her body sways in the heat.

And the old guys, smiling with pleasure,

For a moment they’re young and they’re strong.

And the young girls are giving them flowers

As they sing their victory song.

REFRAIN:

Once we were bold companeros,

Running guns from the Florida keys,

On the beach from Santiago to Cuba,

We were figting with Fidel and Che.

He talks of the great revolution

In words of sadness and pride.

And the medals he wears

Are the scars that he bears —

And he drinks for the friends who died.

We were farmers, we were poets and we were hungry.

All we wanted was our own peace of land.

We were fighting for our wives and children

And freedom for every man!

REFRAIN

Now the yankees come for the fishing

And their pockets are loaded with greens.

Ten dollars will buy you a woman

or a tank of gasoline.

And the young kids are leaving the island

And the old guys have nothing to say.

Manuel is living on dreams of the past

And tonight he’ll drink it away …

REFRAIN

Ви бачите їх у старій Гавані,

Грати в карти, курити сигари…

І їхні полірувальні крила crome

На їхніх великих старих автомобілях-янкі.

Мануель сидить у la casa de rosa,

П’ємо ром, спостерігаємо за дівчатами…

Він свисте на прекрасну Марію

А вона посміхається і кидає своїх дівчат.

Тепер бармен гримає на гітарі

І ритм грає на вулиці.

Марія рухається із пристрастю

Коли її тіло коливається в спеку.

А старі хлопці, усміхаючись із задоволенням,

На мить вони молоді й сильні.

А молоді дівчата дарують їм квіти

Коли вони співають свою пісню перемоги.

приспів:

Колись ми були сміливими товаришами,

Бігаючи зброєю від ключів Флориди,

На пляжі від Сантьяго до Куби,

Ми сварилися з Фіделем і Че.

Він говорить про велику революцію

Словами смутку й гордості.

І медалі, які він носить

Чи шрами, які він несе —

І він п’є за друзів, які померли.

Ми були фермерами, ми були поетами і були голодні.

Все, чого ми бажали, це власний спокій на землі.

Ми боролися за наших жінок і дітей

І свобода кожному чоловікові!

ПРИПІП

Тепер янки приходять на риболовлю

А їхні кишені набиті зеленню.

За десять доларів ви купите жінку

або бак бензину.

І діти залишають острів

А старим нема що сказати.

Мануель живе мріями про минуле

І сьогодні ввечері він вип’є це…

ПРИПІП