Высота - Александр Маршал

Облака седые белые смотрят вниз на землю грешную,

Ничего с собой поделать я в этой жизни не могу,

С высотой — как с верной женщиной, видно, навсегда повенчан я,

И её до самой вечности в своём сердце сберегу.

Припев:

Высота… Зовёт и манит высота,

Высота… Волнует душу неспроста —

Там легко, там мне покой и чистота,

Высота… Высота… Высота!..

Там за грозами и ливнями горизонт — надёжной линией,

Для пилота небо синее — дом привычный и родной.

Дом, в котором сны сбываются, жизнь другая начинается,

Облака крыла касаются, и до звёзд подать рукой

Припев:

Высота… Зовёт и манит высота,

Высота… Волнует душу неспроста —

Там легко, там мне покой и чистота,

Высота… Высота… Высота!..

Высота… Высота!..

Хмари сиві білі дивляться вниз на землю грішну,

Нічого з собою вдіяти я в цьому житті не можу,

З висотою — як із вірною жінкою, видно, назавжди повінчаний я,

І е до самої вічності в своєму серці березі.

Приспів:

Висота… Закликає і манить висота,

Висота… Хвилює душу неспроста —

Там легко, там мені спокій і чистота,

Висота... Висота... Висота!

Там за грозами та зливами горизонт — надійною лінією,

Для пілота небо синє — будинок звичний і рідний.

Будинок, в якому сни збуваються, життя інше починається,

Хмари крила стосуються, і до зірок подати рукою

Приспів:

Висота… Закликає і манить висота,

Висота… Хвилює душу неспроста —

Там легко, там мені спокій і чистота,

Висота... Висота... Висота!

Висота... Висота!