Парусник - Александр Маршал

Накрывает ночь надежду ливнями, тёплые дожди бывают в Троицу.

Назови меня хоть раз по имени, ни о чём не думай — всё исполнится.

Попрошу у неба я прощения, для себя немного ради радости,

Для воды холодной — освящения, для тебя, любви моей — и парусник.

Припев:

Паруса по ветру, медь — как золото, жаль, но мне не снятся корабли,

От дождя — карета, плащ — от холода, в городе на краешке Земли.

Паруса по ветру, медь — как золото, небо надо мною, не грусти!

От дождя — карета, плащ — от холода, только я — далеко-далеко, прости!

Чародей — не я, а кто-то праведный, рассыпая звёзды белым сахаром,

Путь к тебе укажет самый правильный: уходи по морю, лучше к Западу.

Серебрится дождь на солнце нитями, тёплые дожди бывают в Троицу.

У тебя в глазах надежду видел я, улыбнись от сердца — всё исполнится!

Припев:

Паруса по ветру, медь — как золото, жаль, но мне не снятся корабли,

От дождя — карета, плащ — от холода, в городе на краешке Земли.

Паруса по ветру, медь — как золото, небо надо мною, не грусти!

От дождя — карета, плащ — от холода, только я — далеко-далеко, прости!

Расскажи, о чём грустить случается — я услышу всё, и даже большее,

Научу, где быль и сон встречаются, покажу, где новый день и прожитый!

Припев:

Паруса по ветру, медь — как золото, жаль, но мне не снятся корабли,

От дождя — карета, плащ — от холода, в городе на краешке Земли.

Паруса по ветру, медь — как золото, небо надо мною, не грусти!

От дождя — карета, плащ — от холода, только я — далеко-далеко, прости!

Накриває ніч надію зливами, теплі дощі бувають у Трійцю.

Назви мене хоч раз по ім'я, ні про що не думай — все виповниться.

Попрошу у неба я прощення, для себе трохи заради радості,

Для води холодної - освячення, для тебе, любові моєї - і вітрильник.

Приспів:

Вітрила за вітром, мідь як золото, шкода, але мені не сняться кораблі,

Від дощу — карета, плащ — від холоду, у місті на краєчку Землі.

Вітрила за вітром, мідь як золото, небо наді мною, не сумуй!

Від дощу — карета, плащ — від холоду, тільки я — далеко-далеко, вибач!

Чарівник - не я, а хтось праведний, розсипаючи зірки білим цукром,

Шлях до тебе вкаже найправильніший: йди по морю, краще до Заходу.

Сріблиться дощ на сонці нитками, теплі дощі бувають у Трійцю.

У тебе в очах надію бачив я, усміхнись від серця — все виповниться!

Приспів:

Вітрила за вітром, мідь як золото, шкода, але мені не сняться кораблі,

Від дощу — карета, плащ — від холоду, у місті на краєчку Землі.

Вітрила за вітром, мідь як золото, небо наді мною, не сумуй!

Від дощу — карета, плащ — від холоду, тільки я — далеко-далеко, вибач!

Розкажи, про що сумувати трапляється - я почую все, і навіть більше,

Навчу, де був і сон зустрічаються, покажу, де новий день і прожитий!

Приспів:

Вітрила за вітром, мідь як золото, шкода, але мені не сняться кораблі,

Від дощу — карета, плащ — від холоду, у місті на краєчку Землі.

Вітрила за вітром, мідь як золото, небо наді мною, не сумуй!

Від дощу — карета, плащ — від холоду, тільки я — далеко-далеко, вибач!