Рота - Александр Маршал

Замолчал пулемёт,

Снег тихонечко тает,

Кто затих, кто живёт,

Кто от ран умирает.

А вокруг бродит смерть,

Горы в страхе застыли,

До конца догореть

В этой огненной пыли.

Рота уходит на небо

Строем, один за другим.

Бог здесь давно уже не был,

Он ведь на всех нас один.

Умирал командир,

Оставались мальчишки,

Передал он в эфир:

«Всё, прощайте, братишки».

Уходили они

Под свинцовые трели,

И весенние дни

В их глазах леденели.

Рота уходит на небо

Строем, один за другим.

Бог здесь давно уже не был,

Он ведь на всех нас один.

Рота уходит на небо

Строем, один за другим.

Бог здесь давно уже не был,

Он ведь на всех нас один.

Замовчав кулемет,

Сніг тихо тане,

Хто затих, хто живе,

Хто від ран помирає.

А навколо блукає смерть,

Гори в страху застигли,

До кінця догоріти

У цьому вогняному пилу.

Рота йде на небо

Будуємо, один за другим.

Бог тут давно вже не був,

Він ведь на всіх нас один.

Вмирав командир,

Залишалися хлопчаки,

Передав він в ефір:

«Все, прощайте, братики».

Йшли вони

Під свинцеві трелі,

І весняні дні

У їхніх очах льодяніли.

Рота йде на небо

Будуємо, один за другим.

Бог тут давно вже не був,

Він ведь на всіх нас один.

Рота йде на небо

Будуємо, один за другим.

Бог тут давно вже не був,

Він ведь на всіх нас один.