Кто мы? - Александр Маршал

В спорах о воле покорно сносившие плети,

Давшие в суме зарок от сумы и тюрьмы,

Знавшие злата, ныне привыкшие к меди

Кто мы?

кто мы?

кто мы?

Ложью и лестью царившие долгие годы,

Ждущие яда, кинжала, тугой тетивы,

Но с пьедесталов шагнувшие на эшафоты

Кто вы?

Кто вы?

Кто вы?

Гимном не павшие, но верившие лишь в заклинанья.

Вечная хитрость в оправе святой простоты,

Спасши святыню от пламени и поругательств

Кто ты?

Кто ты?

Кто ты?

Кто мы, чинив суда не прочь?

Кто вы, ослепшие от слёз?

Кто вы, сгоревшие любя?

Кто ты, забывший сам себя?

Ложь во спасенье и горе идущих по краю,

Жалость к тому, кто захлёстнут петлёй бытия,

Можешь спросить, но я ответа не знаю

Кто я?

Кто я?

Кто я?

Кто мы, чинив суда не прочь?

Кто вы, ослепшие от слёз?

Кто вы, сгоревшие любя?

Кто ты, забывший сам себя?

Кто мы, чинив суда не прочь?

Кто вы, ослепшие от слёз?

Кто вы, сгоревшие любя?

Кто ты, забывший сам себя?

Кто ты, забывший сам себя?

Кто ты, забывший сам себя?

Кто?

У суперечках про волю покірно зносили батоги,

Далі в сумі зарок від суми і в'язниці,

Знали злата, що нині звикли до меді

Хто ми?

хто ми?

хто ми?

Брехнею і щелістю, що панували довгі роки,

Чекаючі отрути, кинджала, тугої тятиви,

Але с п'єдесталів, що зробили крок на ешафоти

Хто ви?

Хто ви?

Хто ви?

Гімном не пали, але вірили лише в заклинання.

Вічна хитрість в оправі святої простоти,

Врятувавши святиню від полум'я та завжди

Хто ти?

Хто ти?

Хто ти?

Хто ми, чинивши суд не геть?

Хто ви, осліплі від сліз?

Хто ви, що згоріли люблячи?

Хто ти, що забув себе?

Брехня на спасіння і горе тих, що йдуть по краю,

Жаль до того, хто захлеснуть петлею буття,

Можеш запитати, але я відповіді не знаю

Хто я?

Хто я?

Хто я?

Хто ми, чинивши суд не геть?

Хто ви, осліплі від сліз?

Хто ви, що згоріли люблячи?

Хто ти, що забув себе?

Хто ми, чинивши суд не геть?

Хто ви, осліплі від сліз?

Хто ви, що згоріли люблячи?

Хто ти, що забув себе?

Хто ти, що забув себе?

Хто ти, що забув себе?

Хто?