Душа - Александр Маршал

Душа моя, душа моя!

Вместилище всего, что есть!

Скажи всю правду, не тая — зачем, зачем я нужен здесь?

Зачем мой взор в тумане слёз и каждый раз опять на взлёт,

Как мне дотронуться до звёзд?

Как сделать радостным полёт?..

Ответь же мне, моя душа, как долго буду одинок?!

На пламень крыльями шурша, лететь, как белый мотылёк?..

Я не боюсь в огне сгореть, позволь лишь истину познать —

В ночи до самых звёзд взлететь и людям этот свет раздать!

И мне ответил дух святой, он слышал этот разговор

И мыслью чистой и простой наполнил мой усталый взор.

Он мне сказал: «Не нужно слёз, довольно душу теребить!

А чтоб дотронуться до звёзд, всего достаточно — любить!..»

Он мне сказал: «Не нужно слёз, довольно душу теребить!

А чтоб дотронуться до звёзд, всего достаточно — любить!..»

А чтоб дотронуться до звёзд, всего достаточно — любить!..

Душа моя, душа моя!

Містище всього, що є!

Скажи всю правду, не таємна, навіщо, навіщо я потрібен тут?

Навіщо мій погляд у тумані сліз і щоразу знову на зліт,

Як мені доторкнутися до зірок?

Як зробити радісним політ?

Відповідай же мені, моя душа, як довго буду самотній?!

На полум'я крилами шурхіт, летіти, як білий метелик?..

Я не боюся у вогні згоріти, дозволь лише істину пізнати —

Вночі до самих зірок злетіти і людям це світло роздати!

І мені відповів дух святий, він чув цю розмову

І думкою чистою і простий наповнив мій втомлений погляд.

Він мені сказав: «Не потрібно сліз, досить душу смикати!

А щоб доторкнутися до зірок, всього достатньо — любити!..»

Він мені сказав: «Не потрібно сліз, досить душу смикати!

А щоб доторкнутися до зірок, всього достатньо — любити!..»

А щоб доторкнутися до зірок, всього достатньо — любити!..