Держись, Алёша - Александр Маршал

В чужих краях, на площадях и парках,

Где шли бои, у гор чужих и рек,

Они стоят — упавшие в атаках,

Они стоят — воскресшие навек!

За их спиной гранитные знамёна,

А на руках и дети, и цветы.

И помнят всех упавших поимённо,

Они стоят — как памяти посты

И не уйдут ни днём они, ни ночью,

Не бросят пост под снегом и дождём!..

Держись, Алёша!

Бой ещё не кончен,

Дождись, братишка — мы к тебе идём!

Всё краше жизнь в спасённых ими странах,

И всё скупее речи и венки…

Ещё вчера — любимы и желанны,

Уже сегодня — будто бы враги!..

Пусть не сотрутся памятные даты,

Врезаясь в мир тревожною строкой!

Они стоят, советские солдаты —

Не тяготятся должностью такой!..

И белой краской на посту,

Чтоб было видно за версту,

Я написал: «Спецназ непобедим!»…

У чужих краях, на площах і парках,

Де йшли бої, біля гір чужих і річок,

Вони стоять — впали в атаках,

Вони стоять — воскреслі навіки!

За їх спиною гранітні прапори,

А на руках і діти, і квіти.

І пам'ятають усіх, хто впав поіменно,

Вони стоять як пам'яті пости

І не підуть ні вдень вони, ні вночі,

Не кинуть пост під снігом і дощем!

Тримайся, Альоша!

Бій ще не закінчений,

Дочекайся, братику — ми до тебе йдемо!

Все красивіше життя в рятованих ними країнах,

І все скуповіше мови і вінки...

Ще вчора - улюблені і бажані,

Вже сьогодні — ніби вороги!..

Нехай не зійдуться пам'ятні дати,

Врізаючись у світ тривожним рядком!

Вони стоять, радянські солдати—

Не обтяжуються посадою такою!..

І білою фарбою на посту,

Щоб було видно за версту,

Я написав: «Спецназ непереможний!»…