Берег - Александр Маршал

Берег в тумане лежит, чайка над морем кружит, волны ложатся на камни,

как прежде.

Ветер тоскует один, нет никого среди льдин — так умирает последей надежда.

Ветер тоскует один, нет никого среди льдин — так умирает последей надежда.

Берег отпустит и ждёт, солнце придёт и уйдёт, ждут здесь от ранней зари до

заката.

Здесь есть профессия «Ждать», чтобы однажды сказать, ну, наконец, вы вернулись,

ребята.

Здесь есть профессия «Ждать», чтобы однажды сказать, ну, наконец, вы вернулись,

ребята.

Только бывает когда, бьётся о берег вода, шепчет о чём-то спокойное море.

Люди, сомкнувшись, стоят, на воду смотрят, молчат, значит, на берег нахлынуло

горе.

Люди, сомкнувшись, стоят, на воду смотрят, молчат, значит, на берег нахлынуло

горе.

Берег в тумане лежит, чайка над морем кружит, волны ложатся на камни,

как прежде.

Ветер тоскует один, нет никого среди льдин — так умирает последней надежда.

Ветер тоскует один, нет никого среди льдин — так умирает последней надежда.

Берег у тумані лежить, чайка над морем кружляє, хвилі лягають на каміння,

як раніше.

Вітер сумує один, немає нікого серед крижин — так помирає надія.

Вітер сумує один, немає нікого серед крижин — так помирає надія.

Берег відпустить і чекає, сонце прийде і піде, чекають тут від ранньої зорі до

заходу сонця.

Тут є професія «Чекати», щоб якось сказати, ну, нарешті, ви повернулися,

хлопці.

Тут є професія «Чекати», щоб якось сказати, ну, нарешті, ви повернулися,

хлопці.

Тільки буває коли, б'ється об берег вода, шепоче про щось спокійне море.

Люди, зімкнувшись, стоять, на воду дивляться, мовчать, отже, на берег нахлинуло

горе.

Люди, зімкнувшись, стоять, на воду дивляться, мовчать, отже, на берег нахлинуло

горе.

Берег у тумані лежить, чайка над морем кружляє, хвилі лягають на каміння,

як раніше.

Вітер сумує один, немає нікого серед крижин — так помирає останньою надія.

Вітер сумує один, немає нікого серед крижин — так помирає останньою надія.