Это был я - Александр Иванов

Расплываются краски вдали от уныния и душевных мук

И нежелание летом вернуться в родные края,

Но ты прошла не касаясь земли и случайный прохожий замер вдруг

Он подумал что мог бы стать лучшим и это был я.

И с тех пор он с тобою везде, он идёт по стеклу босой

Исполняя желания твои и секреты храня

Ты мечтала всю ночь о дожде, он упал на ладонь твою слезой

Ты подумала что это чудо, а это был я.

Ты подумала что это чудо…

Не сказав ему даже прости, прошивала глаголами насквозь

Он пришёл в себя только в начале воскресного дня

От страданий желая спастись, вынимал из руки последний гвоздь

И стех пор его больше не видели, это был я.

И стех пор его больше не видели…

Расплываются краски вдали от уныния и душевных мук

И нежелание летом вернуться в родные края,

Но ты прошла не касаясь земли и случайный прохожий замер вдруг

Он подумал что мог бы стать лучшим и это был я…

Розпливаються фарби далеко від смутку і душевних мук

І небажання влітку повернутися в рідні краї,

Але ти минула не торкаючись землі і випадковий перехожий завмер раптом

Він подумав що міг би стати кращим і це був я.

І з тих пір він з тобою скрізь, він йде по склу босий

Виконуючи бажання твої та секрети зберігаючи

Ти мріяла всю ніч про дощ, він впав на долоню твоєю сльозою

Ти подумала, що це диво, а це був я.

Ти подумала що це диво…

Не сказавши йому навіть вибач, прошивала дієсловами наскрізь

Він прийшов у себе тільки на початку неділі

Від страждань бажаючи врятуватися, виймав з руки останній цвях

І тих пір його більше не бачили, це був я.

І тих пір його більше не бачили...

Розпливаються фарби далеко від смутку і душевних мук

І небажання влітку повернутися в рідні краї,

Але ти минула не торкаючись землі і випадковий перехожий завмер раптом

Він подумав, що міг би стати кращим і це був я.