Одесский порт - Александр Ф. Скляр

Одесский порт в ночи простерт,

Маяки за Пересыпью светятся.

Тебе со мной и мне с тобой,

Здесь в порту интересно бы всретиться.

Хотя б чуть-чуть со мной побудь,

Ведь я иду в кругосветное странствие.

В твой дальний край идет трамвай,

Весь твой рейд до 16-й станции.

Махнешь рукой, уйдешь домой,

И выйдешь замуж за Васю-дисетчера,

Мне ж бить китов у кромки льдов,

Рыбьим жиром детей обеспечивать.

Я не поэт, и не брюнет,

И не герой — заявляю заранее.

Но буду ждать и тосковать,

Если ты не придешь на свидание.

Шумит волна, плывет луна,

От Слободки за Дальние Мельницы.

Пройдут года, но никогда,

Это чувство к тебе не изменится.

Одеський порт вночі простертий,

Маяки за Пересипом світяться.

Тобі зі мною і мені з тобою,

Тут у порту цікаво би зустрітися.

Хоча б трохи зі мною спонукай,

Адже я іду в навколосвітню подорож.

У твій далекий край йде трамвай,

Весь твій рейд до 16-ї станції.

Махнеш рукою, підеш додому,

І вийдеш заміж за Васю-дисетчера,

Мені ж бити китів у кромки льодів,

Риб'ячим жиром дітей забезпечувати.

Я не поет, і не брюнет,

І не герой — заявляю заздалегідь.

Але буду чекати і тужити,

Якщо ти не прийдеш на побачення.

Шумить хвиля, пливе місяць,

Від Слобідки за Дальні Млини.

Минуть роки, але ніколи,

Це почуття до тебе не зміниться.