Моя жизнь - Александр Ф. Скляр

Я прожил сотни жизней,

Я прочел километры строк,

Через лес чужих слов и мыслей

Я ломился, не чуя ног.

Ядовитые стрелы сомнений

Больно жалили ночью и днем.

Только раны в душе и на теле

Я лечил, прижигая огнем.

Я ревел как белуга, я бился об лед,

Замерзал в ледяных пустынях,

Расплавлялся под солнцем саванны, —

Для того, чтобы голосом рваным

Я пропеть мог во имя твое.

Моя жизнь…

Моя жизнь…

Я открыл остров мертвых,

Что не виден на ваших картах.

Мой корабль затерялся во фьордах,

Мне уже не вернуться обратно.

Не вернуться в спокойную гавань,

Не убрать паруса перед бурей,

Не захлопнуть трусливо ставни,

Не орать, что тебя обманули.

На предательство, ложь, на ужимки шутов

Я смотрю ледяными глазами,

Как удав на игру обезьяны.

В этом мире, безумном и пьяном,

Я все крепче сжимаю свой меч.

Я готов…

Я готов…

Я не знал, что такое рано,

Но я понял, что значит поздно.

Между Библией и Кораном

Я сверяю свой путь по звездам.

Не ропщу, что служил, проклиная,

И что жил под ярмом, не жалею.

Я за нашу кровавую баню

Расплатился мылом на шее.

Я свободен отныне, беспечен и горд.

По земле я ступаю твердо,

Хоть и сбил свои ноги о камни.

Я держу свое счастье за горло,

И меня не спихнула за борт

Моя жизнь…

Моя жизнь…

Я прожив сотні життів,

Я прочитав кілометри рядків,

Через ліс чужих слів і думок

Я ломився, не відчуваючи ніг.

Отруйні стріли сумнівів

Боляче жалили вночі та вдень.

Тільки рани в душі та на тілі

Я лікував, припікаючи вогнем.

Я ревів як білуга, я бився облід,

Замерзав у крижаних пустелях,

Розплавлявся під сонцем савани, —

Для того, щоб голосом рваним

Я проспівати міг у твоє ім'я.

Моє життя…

Моє життя…

Я відкрив острів мертвих,

Що не видно на ваших картах.

Мій корабель загубився у фіордах,

Мені вже не повернутися назад.

Не повернутися в спокійну гавань,

Не прибрати вітрила перед бурею,

Не зачинити боягузливо віконниці,

Не кричати, що тебе обдурили.

На зраду, брехню, на утиски блазнів

Я дивлюся крижаними очима,

Як удав на гру малпи.

У цьому світі, божевільному і п'яному,

Я все міцніше стискаю свій меч.

Я готовий…

Я готовий…

Я не знав, що таке рано,

Але я зрозумів, що означає пізно.

Між Біблією та Кораном

Я звіряю свій шлях по зірок.

Не нарікаю, що служив, проклинаючи,

І що жив під ярмом, не шкодую.

Я за нашу криваву лазню

Розплатився милом на шийку.

Я вільний відтепер, безтурботний і гордий.

По землі я ступаю твердо,

Хоч і збив свої ноги про каміння.

Я тримаю своє щастя за горло,

І мені не спихнула за борт

Моє життя…

Моє життя…