Mathilde - Aldebert

Versatile à défaut d'être honnête

Souvent devant, toujours en tête

Les quelques mots qu’elle manie bien

Ont un p’tit air de déjà rien

Mathilde… Mathilde…

Convaincue que tout l’monde l’aime

Elle juge et condamne tout c’qui traîne

Elle sait se jouer de ses fantômes

Tenir le monde entre ses paumes

Mathilde… Mathilde…

Mathilde a les yeux qui flottent

Accrochée au bar

Ce soir elle ouvre enfin la porte…

On la rêve tous différente

Mais elle connaît son personnage

Qu’elle guide de manière élégante

Entre deux verres au passage

Faut-il qu’elle boive pour penser vrai

Quelques verres de mauvais vin?

Faut-il qu’elle boive pour qu’on la voit

Se révéler enfin?

Mais tu parles trop…

T’en fais toujours trop…

Mathilde…

Pour toujours être dans le vent

Elle applaudit tous les courants

Se la jouer, paraître, peu importe

Pourvu que l’on sonne à sa porte

Mathilde… Mathilde…

Lui faire jouer son dernier atout

Pour faire tomber enfin le masque

Lui montrer qu’montrer n’est pas tout

Que ce soit elle un peu qui casque

Mathilde… Mathilde…

Mathilde a les yeux qui flottent

Accrochée au bar

Ce soir elle ouvre enfin la porte…

On la rêve tous différente

Mais elle connaît son personnage

Qu’elle guide de manière élégante

Entre deux verres au passage

Mais tu parles trop…

T’en fais toujours trop…

Mathilde…

Atteinte de parisiannisme aigu

Elle déambule selon les courbes

Que dessine l'élite reconnue

À finalité ridicule

Mais quelque chose m’attire en elle

Lorsqu’elle se laisse enfin rêver

À des choses non formatées

S’envoler avec à tire d’ailes

Faut-il qu’elle boive pour penser vrai

Quelques verres de mauvais vin?

Faut-il qu’elle boive pour qu’on la voit

Se révéler enfin?

Mais tu parles trop…

T’en fais toujours trop…

Mathilde…

Oh, allez !

Універсальний, якщо не чесний

Часто попереду, завжди в лідерах

Кілька слів вона добре справляється

Подихайте вже нічого

Матильда... Матильда...

Переконана, що всі її люблять

Вона судить і засуджує все, що тягне

Вона вміє грати зі своїми привидами

Тримайте світ між його долонями

Матильда... Матильда...

Очі Матільди плавають

Висячи на барі

Сьогодні ввечері вона нарешті відчиняє двері...

Ми всі мріємо про це по-різному

Але вона знає свій характер

Нехай вона веде елегантно

Між двома напоями в дорозі

Чи потрібно їй пити, щоб думати правду

Кілька келихів поганого вина?

Чи треба їй пити, щоб її побачили

Щоб нарешті розкритися?

Але ти занадто багато говориш...

Ти завжди робиш занадто багато...

Матильда…

Щоб завжди бути на вітрі

Вона аплодує всім течіям

Грайте, хваліться, що завгодно

Поки хтось стукає в його двері

Матильда... Матильда...

Змусьте його розіграти останній козир

Щоб нарешті скинути маску

Покажіть йому, що показ - це ще не все

Нехай у неї якийсь шолом

Матильда... Матильда...

Очі Матільди плавають

Висячи на барі

Сьогодні ввечері вона нарешті відчиняє двері...

Ми всі мріємо про це по-різному

Але вона знає свій характер

Нехай вона веде елегантно

Між двома напоями в дорозі

Але ти занадто багато говориш...

Ти завжди робиш занадто багато...

Матильда…

Гостре парижанство

Вона ходить по кривих

Що тягне визнана еліта

З смішною метою

Але щось тягне мене до неї

Коли вона нарешті дозволяє собі мріяти

До неформатованих речей

Відлітають з крилами

Чи потрібно їй пити, щоб думати правду

Кілька келихів поганого вина?

Чи треба їй пити, щоб її побачили

Щоб нарешті розкритися?

Але ти занадто багато говориш...

Ти завжди робиш занадто багато...

Матильда…

Давай!