Des Ménagements - Aldebert

C’est au petit matin que tes amis costauds

Débarquent avec entrain, me tapant dans le dos.

Sur les conseils de ton magazine féminin,

T’as décidéde faire un peu le point.

Bouquins, CDs, couverts écrits sur les cartons,

Ton petit univers ficeléau scotch marron.

T’as longement réfléchis, t’es vraiment sûre de toi:

Un de nous deux est de trop dans ce petit F3.

Dans notre rue, l’estafette de ton père,

En double file, le cul qui touche par terre.

J’essuie les plaintes des copains àchaque étage:

«Est-ce que c’est encore loin?

««C'est au dernier, courage!

"

Je te ménage, bon grés mal gré.

Tu emménages qui l’aurait cru?

Ils amménagent le vide gagné.

Elle déménage n’en parlont plus.

Après 19 cafés et un kilo de croissants,

J’ai plus les mains très sûres, ça glisse évidemment.

Pour le vase de Chine, cadeau de beau-papa

Je l’ai pas fait exprès mais tu n’me croiras pas.

Tout ces objets jusqu’ici mitoyens,

Se disputent le fait d'être miens d'être tiens.

Vas-y prend la télé, je m’en servirai pas,

Par contre je te préviens le chat il reste là.

Je te ménage, bon grés mal gré.

Tu emménages qui l’aurait cru?

Ils amménagent le vide gagné.

Elle déménage n’en parlont plus.

J’nous vois il y a cinq ans

Comme si c'était hier,

La visite des parents

J’entend encore ta mère:

«Ah dis donc c’est grand, drolement lumineux.

Y a meme une cheminée.

Marche pas mais c’est chaleureux».

Et làc'est la chambre d’ami

Au cas ou un heureux événement

Viendrait bousculer votre vie

Va falloir y penser maintenant

Je t’imagine le soir dans ta piaule de gamine,

Appeler tes copines comme on va àconfesse.

Une tasse de camomille, du vernis, une lime,

Un carton sur les genoux, un autre sous les fesses.

Je te ménage, bon grés mal gré.

Tu emménages qui l’aurait cru?

Ils amménagent le vide gagné.

Elle déménage n’en parlont plus.

Elle déménage n’en parlont plus.

Elle déménage ne pleure plus.

(Merci àAnaïne pour cettes paroles)

Це рано вранці ваші міцні друзі

Приходьте весело, гладячи мене по спині.

За порадою вашого жіночого журналу,

Ви вирішили трохи підвести підсумки.

На коробках написані книги, компакт-диски, столові прибори,

Ваш маленький світ коричневих скотч-струн.

Ви довго і наполегливо думали, ви дійсно впевнені в собі:

Одного з нас забагато в цій маленькій F3.

На нашій вулиці кур'єр твого батька,

Подвійним файлом, дупа торкається землі.

Я вислуховую скарги друзів на кожному поверсі:

«Чи ще далеко?

«Нарешті, сміливість!

"

Я щакую тебе, волею-неволею.

Ви вселяєтеся, хто б міг подумати?

Вони впорядковують набуту порожнечу.

Вона рухається, не кажи більше про це.

Після 19 кав і кілограма круасанів,

У мене вже не дуже надійні руки, це, очевидно, ковзає.

Для вази з Китаю, подарунок вітчиму

Я зробив це не навмисне, але ви мені не повірите.

Усі ці об'єкти, які досі сусідні,

Сперечатися про те, щоб бути моїм, бути твоїм.

Давай, візьми телевізор, я не буду ним користуватися,

З іншого боку, я попереджаю вас, що кішка залишається там.

Я щакую тебе, волею-неволею.

Ви вселяєтеся, хто б міг подумати?

Вони впорядковують набуту порожнечу.

Вона рухається, не кажи більше про це.

Я бачу нас п’ять років тому

Як це було вчора,

Візит батьків

Я досі чую твою матір:

«Ах, скажи, що він великий, смішно яскравий.

Є навіть камін.

Не працює, але тепло».

І є кімната для гостей

На випадок щасливої ​​події

Прийшов би і потряс твоє життя

Треба зараз подумати

Я уявляю тебе ввечері в блокноті твоєї дитини,

Телефонуйте своїм подругам, як ми йдемо на сповідь.

Чашка ромашки, лак для нігтів, лайм,

Картон на колінах, інший під сідниці.

Я щакую тебе, волею-неволею.

Ви вселяєтеся, хто б міг подумати?

Вони впорядковують набуту порожнечу.

Вона рухається, не кажи більше про це.

Вона рухається, не кажи більше про це.

Вона рухається, більше не плаче.

(Спасибі Anaïne за ці тексти)