Великая железнодорожная симфония - Аквариум

Я учился быть ребенком, я искал себе причал

Я разбил свой лоб в щебенку об начало всех начал

Ох, нехило быть духовным — в голове одни кресты,

А по свету мчится поезд, и в вагоне едешь ты

Молодым на небе нудно, да не влезешь, если стар

По Голгофе бродит Будда и кричит «Аллах Акбар»

Неизвестно где мне место, раз я в этой стороне

Машинист и сам не знает, что везет тебя ко мне

Есть края, где нет печали, есть края, где нет тоски

Гроб хрустальный со свечами заколочен в три доски

Да порою серафимы раскричатся по весне

Машинист и сам не знает, что везет тебя ко мне

В мире все непостоянно, все истлеет — вот те крест

Я б любил всю флору-фауну — в сердце нет свободных мест

Паровоз твой мчит по кругу, рельсы тают как во сне

Машинист и сам не знает, что везет тебя ко мне

Я вчився бути дитиною, я шукав собі причал

Я розбив свій лоб у щебені про початок всіх почав

Ох, нехило бути духовним — в голові одні хрести,

А світлом мчить поїзд,і в вагоні їдеш ти

Молодим на небі нудно, так не влізеш, якщо старий

По Голгофі бродить Будда і кричить «Аллах Акбар»

Невідомо де мені місце, раз я в цій стороні

Машиніст і сам не знає, що везе тебе до мене

Є краї, де немає смутку, є краї, де немає туги

Труна кришталева зі свічками забита в три дошки

Так часом серафими розкричаться по весні

Машиніст і сам не знає, що везе тебе до мене

У світі все непостійно, все зітліє— от ті хрест

Я б любив усю флору-фауну — в серце немає вільних місць

Паровоз твій мчить по крузі, рейки тануть як у сні

Машиніст і сам не знає, що везе тебе до мене