Уткина заводь - Аквариум

Раньше мы не знали друг друга.

Теперь это не так.

Я просто шел по улице, наверное, это был знак.

А ты ходила без юбки по отвесной стене

Под звуки модных песен в абсолютной тишине…

Мое сердце остановилось, кардиолог говорит, что дело табак.

Наверно, ты буддистка, в тебе до хрена пустоты.

Я принес тебе букет, ты засушила и скурила цветы.

Ты проходила мимо цеха, там взорвался мартен,

Таких штучек не может даже сам Бин Ладен.

Хорошо, что не все в этом мире могут быть такими, как ты.

Ты давала интервью, ты обьясняла, почему я тону.

Я все могу понять, но зачем при этом выть на луну?

У тебя в ванной живет ученая коза

Вас можно перепутать, если закрыть глаза,

Но ты значительно лучше, с тобой можно пить «Ржавчину».

Приходила сестра хаос, оставила после себя бардак.

Уже четырнадцать суток я не могу соскрести со стен шлак.

Но рядом с тобой она сущее дитя,

Ты оставила у меня на стене след своего когтя,

Я отнес его в музей, мне сказали что ты динозавр, скажи, что это не так.

Раньше мы не знали друг друга;

теперь это не так.

Но я снова шел по улице и снова мне привиделся знак —

Я слишком долго был глухой и немой.

Садись в вагонетку, отвезу тебя домой

В Уткину Заводь — учиться там плясать краковяк.

Раніше ми не знали один одного.

Тепер це не так.

Я просто йшов вулицею, мабуть, це був знак.

А ти ходила без спідниці повисокій стіні

Під звуки модних пісень в абсолютній тиші.

Моє серце зупинилося, кардіолог каже, що справа тютюн.

Напевно, ти буддистка, в тебе до хрону порожнечі.

Я приніс тобі букет, ти засушила і шкірила квіти.

Ти проходила повз цех, там вибухнув мартен,

Таких штучок не може навіть сам Бін Ладен.

Добре, що не всі в цьому світі можуть бути такими, як ти.

Ти давала інтерв'ю, ти пояснювала, чому я тону.

Я все можу зрозуміти, але навіщо при цьому вити на місяць?

У тебе у ванній живе вчена коза

Вас можна переплутати, якщо заплющити очі,

Але ти значно краще, з тобою можна пити «Ржавчину».

Приходила сестра хаос, залишила по собі бардак.

Вже чотирнадцять діб я не можу зіскребти зі стін шлак.

Але поряд з тобою вона суще дитя,

Ти залишила у мене на стіні слід свого кігтя,

Я відніс його в музей, мені сказали, що ти динозавр, скажи, що це не так.

Раніше ми не знали один одного;

тепер це не так.

Але я знову йшов по вулиці і знову мені здався знак —

Я дуже довго був глухий і німий.

Сідай у вагонетку, відвезу тебе додому

«Уткину Заводь» — вчитися там танцювати краков'як.