Трамвай - Аквариум

Близилась ночь;

Рельсы несли свой груз.

Трамвай не был полон,

Фактически он был пуст.

Кроме двух-трех плотников,

Которых не знал никто,

Судьи, который ушел с работы,

И джентльмена в пальто.

Судья сказал: «Уже поздно,

Нам всем пора по домам.

Но Будда в сердце, а бес в ребро:

Молчать сейчас — это срам.

Скамья подсудимых всегда полна,

Мы по крайней мере в этом равны.

Но если каждый из нас возьмет вину на себя,

То на всех не хватит вины.»

Плотник поставил стаканы на пол

И ответил: «Да, дело — труба.

Многие здесь считают жизнь шуткой,

Но это не наша судьба.

Лично я готов ответить за все,

А мне есть за что отвечать.

Но я пою, когда я строю свой город,

И я не могу молчать.»

Судья достал из кармана деньги

И выбросил их в окно.

Он сказал: «Я знаю, что это не нужно,

Но все-таки — где здесь вино?

Едва ли мы встретимся здесь еще раз

Под этим синим плащом,

И я прошу прощенья за все, что я сделал,

И я хочу быть прощен!»

Когда вошел контролер,

Скорость перевалила за сто.

Он даже не стал проверять билеты,

Он лишь попросил снять пальто.

В вагоне было тепло,

И ночь подходила к концу,

И трамвай уже шел там, где не было рельсов,

Выходя напрямую к кольцу.

Наближалася ніч;

Рейки несли свій вантаж.

Трамвай не був повний,

Фактично він був порожній.

Крім двох-трьох теслярів,

Яких не знав ніхто,

Судді, який пішов із роботи,

І джентльмена в пальто.

Суддя сказав: «Вже пізно,

Нам усім пора вдома.

Але Будда в серці, а біс в ребро:

Мовчати зараз — це сором.

Лава підсудних завжди повна,

Ми принаймні в цьому рівні.

Але якщо кожен із нас візьме вину на себе,

То на всіх не вистачить провини.

Тесляр поставив склянки на підлогу

І відповів: «Так, справа — труба.

Багато хто тут вважає життя жартом,

Але це не наша доля.

Особисто я готовий відповісти за все,

А мені є за що відповідати.

Але я співаю, коли я будую своє місто,

І я не можу мовчати.»

Суддя дістав із кишені гроші

І викинув їх у вікно.

Він сказав: «Я знаю, що це не потрібно,

Але все-таки де тут вино?

Навряд чи ми зустрінемося тут ще раз

Під цим синім плащем,

І я прошу прощення за все, що я зробив,

І я хочу бути прощений!»

Коли увійшов контролер,

Швидкість перевалила за сто.

Він навіть не перевіряв квитки,

Він тільки попросив зняти пальто.

У вагоні було тепло,

І ніч підходила до кінця,

І трамвай уже йшов там, де не було рейок,

Виходячи безпосередньо до кільця.