Ткачиха - Аквариум

Мне снилось, что я ткачиха

Которая часто бывает мною во сне.

Я долго не мог понять — то ли я снюсь ей

То ли это она снится мне.

Да, я знаю, что об этом писали китайцы,

Но теория суха, а древо жизни зеленеет в листах;

Придется проснуться и поехать в Иваново,

Проверить, как реально обстоят там дела на местах.

Волга шумит волнами;

Редкая птица долетит до ее берегов.

А на всех берегах черно от тех, кто

Ожидает, когда течение пронесет мимо тела их врагов.

И только полная луна оживляет

Чередование этих верхов и низин.

Слава Богу, что она никогда не читала,

Ни «Цветочков Франциска Ассизского», ни Дао Дэ Цзин.

В пустыне бредут верблюды

У каждого из них что-то свое на уме.

Один знакомый тоже шел на Северный полюс

Оказался предпринимателем в Костроме.

Так начинания, вознесшиеся мощно,

Сворачивают в сторону, теряют имя действия — какой срам.

Я не вижу причины куда-то стремиться,

Если в итоге ты всегда оказываешься где-то не там.

Я сижу на пустынной скале

Наблюдаю, как плывут облака.

Сердце, как старый пепел

Глаза, как у полного дурака.

Я ничего не начинаю, пускай все

Течет само по себе, как Волга-река.

Под лестницей сидит холодная кошка

Пойду-ка спущусь выставлю ей молока.

Мені снилося, що я ткаля

Яка часто буває мною у сні.

Я довго не міг зрозуміти — чи я снюсь їй

Тобто це вона сниться мені.

Так, я знаю, що про це писали китайці,

Але теорія суха, а дерево життя зеленіє в листах;

Доведеться прокинутися і поїхати в Іваново,

Перевірити, як реально йдуть там справи на місцях.

Волга шумить хвилями;

Рідкісний птах долетить до берегів.

А на всіх берегах чорно від тих, хто

Чекає, коли течія пронесе повз тіло їхніх ворогів.

І тільки повний місяць оживляє

Чергування цих верхів і низин.

Слава Богу, що вона ніколи не читала,

Ні «Квіточків Франциска Асизського», ні Дао Де Цзін.

У пустелі бредуть верблюди

У кожного з них щось своє на розумі.

Один знайомий теж йшов на Північний полюс

Виявився підприємцем у Костромі.

Так починання, що піднялися потужно,

Згортають у бік, втрачають ім'я дії — який сором.

Я не бачу причини кудись прагнути,

Якщо в підсумку ти завжди опиняєшся десь не там.

Я сиджу на пустельній скелі

Спостерігаю, як пливуть хмари.

Серце, як старий попіл

Очі, як у повного дурня.

Я нічого не починаю, нехай все

Тече саме по собі, як Волга-річка.

Під сходами сидить холодна кішка

Піду, спущусь, виставлю їй молока.