Стерегущий баржу - Аквариум

У всех самолетов по два крыла, а у меня одно;

У всех людей даль светлым-светла, а у меня темно;

Гости давно собрались за стол — я все где-то брожу,

И где я — знает один лишь тот, кто стережет баржу.

В каждой душе есть игла востра, режет аж до кости;

В каждом порту меня ждет сестра, хочет меня спасти —

А я схожу на берег пень-пнем и на них не гляжу,

И надо мной держит черный плащ тот, кто стережет баржу.

Я был рыцарем в цирке, я был святым в кино;

Я хотел стать водой для тебя — меня превратили в вино.

Я прочел это в книге, и это читать смешно:

Как будто бы все это с кем-то другим, давным-давным-давно…

А тот, кто сторожит баржу, спесив и вообще не святой;

Но тот, кто сторожит баржу, красив неземной красотой.

И вот мы плывем через это бытье, как радужный бес в ребро —

Но, говорят, что таким, как мы, таможня дает добро.

У всіх літаків по два крила, а у мене одне;

У всіх людей далечінь світлим-світла, а у мене темно;

Гості давно зібралися за стол — я все десь блукаю,

І де я знає один лише той, хто стереже баржу.

У кожній душі є голка гостра, ріже аж до кістки;

У кожному порту на мене чекає сестра, хоче мене врятувати—

А я схожу на берег пень-пнем і на них не дивлюся,

І наді мною тримає чорний плащ той, хто стереже баржу.

Я був лицарем у цирку, я був святим у кіно;

Я хотів стати водою для тебе — мене перетворили на вино.

Я прочитав це в книжці, і це читати смішно:

Начебто все це з кимось іншим, давним-давним-давно…

А той, хто вартує баржу, поспішаючи і взагалі не святий;

Але той, хто стереже баржу, гарний неземною красою.

І ось ми пливемо через це буття, як райдужний біс у ребро —

Але кажуть, що таким, як ми, митниця дає добро.