Сталь - Аквариум

Я не знаю, зачем ты вошла в этот дом,

Но давай проведем этот вечер вдвоем;

Если кончится день, нам останется ром,

Я купил его в давешней лавке.

Мы погасим весь свет, и мы станем смотреть,

Как соседи напротив пытаются петь,

Обрекая бессмертные души на смерть,

Чтоб остаться в живых в этой давке.

Здесь дворы как колодцы, но нечего пить;

Если хочешь здесь жить, то умерь свою прыть,

Научись то бежать, то слегка тормозить,

Подставляя соседа под вожжи.

И когда по ошибке зашел в этот дом

Александр Сергеич с разорванным ртом,

То распяли его, перепутав с Христом,

И узнав об ошибке днем позже.

Здесь развито искусство смотреть из окна,

И записывать тех, кто не спит, имена.

Если ты невиновен, то чья в том вина?

Важно первым успеть с покаяньем.

Ну, а ежели кто не еще, а уже,

И душа как та леди верхом в неглиже,

То Вергилий живет на втором этаже,

Он поделится с ним подаяньем.

Здесь вполголоса любят, здесь тихо кричат,

В каждом яде есть суть, в каждой чаше есть яд;

От напитка такого поэты не спят,

Издыхая от недосыпанья.

И в оправе их глаз — только лед и туман,

Но порой я не верю, что это обман;

Я напитком таким от рождения пьян,

Это здешний каприз мирозданья.

Нарисуй на стене моей то, чего нет;

Твое тело как ночь, но глаза как рассвет.

Ты — не выход, но, видимо, лучший ответ;

Ты уходишь, и я улыбаюсь…

И назавтра мне скажет повешенный раб:

«Ты не прав, господин»;

и я вспомню твой взгляд,

И скажу ему: «Ты перепутал, мой брат:

В этой жизни я не ошибаюсь».

Я не знаю, навіщо ти увійшла в цей будинок,

Але давай проведемо цей вечір удвох;

Якщо скінчиться день, нам залишиться ром,

Я купив його в давній лавці.

Ми погасимо весь світ, і ми станемо дивитися,

Як сусіди навпаки намагаються співати,

Прирікаючи безсмертні душі на смерть,

Щоб залишитися в живих в цій тисняві.

Тут двори як колодязі, але нічого пити;

Якщо хочеш тут жити, то стримай свою спритність,

Навчися то бігти, то трохи гальмувати,

Підставляючи сусіда під віжки.

І коли за помилкою зайшов у цей будинок

Олександр Сергійович з розірваним ротом,

То розп'яли його, переплутавши з Христом,

І дізнавшись про помилку на день пізніше.

Тут розвинене мистецтво дивитися з вікна,

І записувати тих, хто не спить, імена.

Якщо ти невинний, то чия в тому вина?

Важливо першим встигнути з покаянням.

Ну, а якщо хто не ще, а вже,

І душа як та леді верхи в негліжі,

То Вергілій живе на другому поверсі,

Він поділиться з ним милосердям.

Тут люблять півголоса, тут тихо кричать,

У кожній отруті є суть, у кожній чаші є отрута;

Від напою такого поети не сплять,

Дихаючи від недосипання.

І в оправі їх очей—тільки лід і туман,

Але часом я не вірю, що це обман;

Я напоєм таким від народження п'яний,

Це місцева примха світобудови.

Намалюй на стіні моєї те, чого немає;

Твоє тіло як ніч, але очі як світанок.

Ти - не вихід, але, мабуть, найкраща відповідь;

Ти йдеш, і я посміхаюся…

І назавтра мені скаже повішений раб:

«Ти не прав, пане»;

і я згадаю твій погляд,

І скажу йому: «Ти переплутав, мій брат:

В цьому житті я не помиляюся».