Сонет - Аквариум

Служенье муз не терпит колеса,

А если терпит — право, не случайно.

Но я вам не раскрою этой тайны,

А лучше брошу ногу в небеса.

Ты возражаешь мне, проклятая роса;

Ты видишь суть в объятии трамвайном;

Но все равно не верю я комбайну —

Ведь он не различает голоса.

Таинственный бокал похож на крюк,

Вокруг него рассыпаны алмазы…

Не целовался я с тобой ни разу,

Мой омерзительный, безногий друг;

Упреки я приму — но лишь тогда,

Когда в пакгаузе затеплится вода…

Служіння муз не терпить колеса,

А якщо терпить – право, не випадково.

Але я вам не розкрию цієї таємниці,

А краще кину ногу в небо.

Ти заперечуєш мені, клята роса;

Ти бачиш суть в обіймах трамвайних;

Але все одно не вірю я комбайну.

Адже не розрізняє голоси.

Таємничий келих схожий на гак,

Навколо нього розсипані алмази.

Не цілувався я з тобою жодного разу,

Мій огидний, безногий друг;

Закиди я прийму - але тільки тоді,

Коли у пакгаузі затеплиться вода.