Серебро Господа моего - Аквариум

Я ранен светлой стрелой — меня не излечат.

Я ранен в сердце — чего мне желать еще?

Как будто бы ночь нежна, как будто бы есть еще путь —

Старый прямой путь нашей любви.

А мы все молчим, а мы все считаем и ждем,

А мы все поем о себе — о чем же нам петь еще?

Но словно бы что-то не так,

Словно бы блеклы цвета,

Словно бы нам опять не хватает Тебя…

Серебро Господа моего…

Серебро Господа…

Разве я знаю слова, чтобы сказать о тебе?

Серебро Господа моего…

Серебро Господа…

Выше звезд, выше слов,

Вровень с нашей тоской…

И как деревенский кузнец, я выйду засветло.

Туда, куда я — за мной не уйдет никто.

И может быть, я был слеп,

И может быть, это не так,

Но я знаю, что ждет перед самым концом пути.

Серебро Господа моего…

Серебро Господа…

Ну разве я знаю слова, чтобы сказать о тебе?

Серебро Господа моего…

Серебро Господа…

Выше звезд, выше слов,

Вровень с нашей тоской

Я поранений світлою стрілою – мене не вилікують.

Я поранений у серці - чого мені бажати ще?

Ніби ніч ніжна, ніби є ще шлях.

Старий прямий шлях нашого кохання.

А ми всі мовчимо, а ми все рахуємо і чекаємо,

А ми всі співаємо про себе — про що ж нам ще співати?

Але ніби щось не так,

Наче блякли кольори,

Ніби нам знову не вистачає Тебе…

Срібло Господа мого…

Срібло Господа...

Хіба я знаю слова, щоби сказати про тебе?

Срібло Господа мого…

Срібло Господа...

Вище зірок, вище слів,

Врівень з нашою тугою.

І як сільський коваль, я вийду засвітло.

Туди, куди я — за мною ніхто не піде.

І, можливо, я був сліпий,

І, можливо, це не так,

Але я знаю, що чекає перед кінцем шляху.

Срібло Господа мого…

Срібло Господа...

Ну, хіба я знаю слова, щоб сказати про тебе?

Срібло Господа мого…

Срібло Господа...

Вище зірок, вище слів,

Врівень з нашою тугою