Пой, пой лира - Аквариум

Пой, пой, лира;

Пой о том, как полмира

Мне она подарила — а потом прогнала;

Пой, пой, лира,

О том, как на улице Мира

В меня попала мортира — а потом умерла.

Пой, пой, лира,

О глупостях древнего мира,

О бешеном члене сатира и тщете его ремесла;

Пой, пой, лира,

О возгласах «майна» и «вира»,

О парусных волнах эфира и скрипе сухого весла.

Говорят, трижды три — двенадцать;

Я не верю про это, но все ж

Я с мечтой не хочу расставаться,

Пусть моя экзистенция — ложь;

Там вдали — ипподром Нагасаки,

Где задумчиво блеет коза;

Все на свете — загадка и враки,

А над нами бушует гроза.

Пой, пой, лира,

О тайнах тройного кефира,

О бездуховности клира и первой любови козла;

Пой, пой, лира,

О том, как с вершины Памира

Она принесла мне кумира, а меня унесла.

Пой, пой, пой…

Пой — и подохни, лира!

Співай, співай, ліра;

Співай про те, як півсвіту

Мені вона подарувала — а потім прогнала;

Співай, співай, ліра,

Про те, як на вулиці Миру

Мене потрапила мортира— а потім померла.

Співай, співай, ліра,

Про безглуздість древнього світу,

Про шаленого члена сатира і марності його ремесла;

Співай, співай, ліра,

Про вигуки «майна» і «віра»,

Про вітрильні хвилі ефіру і скрип сухого весла.

Кажуть, тричі три - дванадцять;

Я не вірю про це, але все ж

Я з мрією не хочу розлучатися,

Нехай моя екзистенція - брехня;

Там вдалині — іподром Нагасакі,

Де задумливо блищить коза;

Все на світі— загадка і брехня,

А над нами вирує гроза.

Співай, співай, ліра,

Про таємниці потрійного кефіру,

Про бездуховність кліру і першого кохання козла;

Співай, співай, ліра,

Про те, як з вершини Паміру

Вона принесла мені кумира, а мене забрала.

Співай, співай, співай...

Співай — і подихни, ліро!