Науки юношей - Аквариум

Науки юношей питают,

Но каждый юнош — как питон,

И он с земли своей слетает,

Надев на голову бидон.

На нем висят одежды песьи;

Светлее солнца самого,

Он гордо реет в поднебесьи,

Совсем не зная ничего.

Под ним река, над нею — древо,

Там рыбы падают на дно.

А меж кустами бродит дева,

И все, что есть, у ней видно.

И он в порыве юной страсти

Летит на деву свысока,

Кричит и рвет ее на части,

И мнет за нежные бока.

Пройдет зима, настанет лето,

И станет все ему не то;

Грозит он деве пистолетом,

И все спешит надеть пальто.

Прощай, злодей, венец природы;

Грызи зубами провода;

Тебе младенческой свободы

Не видеть больше никогда.

Науки юнаків живлять,

Але кожен юнак— як пітон,

І він із землі своєї злітає,

Одягнувши на голову бідон.

На ньому висять одяг песи;

Найсвітліше сонця самого,

Він гордо риє в піднебессі,

Зовсім не знаючи нічого.

Під ним річка, над нею — дерево,

Там риби падають на дно.

А між кущами бродить діва,

І все, що є, у неї видно.

І він у пориві юної пристрасті

Летить на діву зверхньо,

Кричить і рве її на частини,

І мне за ніжні боки.

Пройде зима, настане літо,

І стане все йому не то;

Погрожує він діві пістолетом,

І все поспішає надіти пальто.

Прощай, злодій, вінець природи;

Гризі зубами дроту;

Тобі дитячої свободи

Не бачити більше ніколи.